Рассмотрите схему, на которой условно изображена история государства древних евреев. На корнях дерева напишите имена выдающихся людей еврейской истории, которые помоги своему народу выжить.

На корнях дерева напишите имена выдающихся людей еврейской истории, которые помоги своему народу выжить...: Авраам, Иаков (Израиль), Иосиф, Моисей, Аарон, Иисус Навин, Самуил, Илия, Елисей, Самсон.

На стволе дерева напишите имена царей единого еврейского государства и название царств, на которые оно распалось -  фото.

Рядом с деревом напишите дела, прославившие этих царей, и время существования объединенного царства Израиль -  фото.

Щоб довести твердження» Прислів'я – мудрість народу", треба перш за все зрозуміти, що таке мудрість. У казках, оповіданнях, легендах мудреці завжди зображуються літніми людьми. Вони прожили довге життя. У ньому було все: радість і горе, щастя і невдачі. Кожна нова подія на життєвому шляху, навіть нещасна, збагачувала людину досвідом, знаннями, почуттями, тобто робила її мудрішою. Отже, мудрість-це знання і життєвий досвід, які приходять з роками.Народ, так само як і людина, народжується, розвивається, набуває досвіду. На жаль, він може навіть померти, якщо нові покоління не враховуватимуть досвід своїх предків. Народна мудрість-це досвід багатьох поколінь. Він накопичувався сотні, а може, і тисячі років. Кожне нове покоління вдосконалювало знання, отримані від дідів-прадідів.Прислів'я та приказки – це настанови батьків своїм дітям. Вони вчать, як треба жити в суспільстві, ставитися до людей, які риси характеру в собі потрібно виховувати, а які, навпаки, викорінювати, як бур'ян. Тобто в кожному прислів'ї і кожній приказці відображаються моральні слова.Народи відрізняють один від одного за кольором шкіри, звичками, мовою, смаками, але всіх їх об'єднують загальнолюдські цінності: патріотизм, честь, розум, дружба, повагу до людей. Всі вони засуджують неробство, жадібність, марнославство, брехня. Ось тому прислів'я різних народів дуже схожі. Італієць скаже:»Не знаючи курсу, не піднімай вітрила". Український його підтримує:»не знаючи броду, не суйся у воду". Мудрі китайці кажуть:»сказане слово, як пущена стріла". З ними погодяться всі народи, а українці скажуть: «Слово не стріла, а глибше ранить».Отже, прислів'я та приказки – мудрий учитель, який завжди дасть добру пораду, до в біді, втішить в печалі. Варто тільки слухати їх, тому що це голос народу, який мчить крізь століття.схожі статті.

Відповідь:

Напевне,кожному б хотілося зазирнути в майбутнє … Якби була машина часу вдалося б дізнатися, як житимуть моï однолiтки рокiв через п'ятдесят. Але, на жаль, машину часу ще не винайшли, та i навряд чи винайдуть.Проте кожен з нас сподiвається, що у майбутньому нас чекає багато хорошого i не вiдбудеться нiчого з того, про що розповiв Рей Бредберi. Рiк 2061-й. Мiста руïни, дороги вiд бомбардувань немов пилка, поля вночi вiдсвiчують, радiоактивнi. I черга. Черга людей, якi терпляче чекають хвилину,щоб плюнути. Плюнути в картину! Вона є символом.який знищив все i залишив ïм тiльки розруху, бруд,холод, голод. У черзi хлопчисько, який з ранку зайняв мiсце, щоб помститися картинi. Для нього, як i для багатьох, це свято, а ïх так мало в цьому життi. Том згадує, як на одному такому святi рвали i палили книги на площi, i всi смiялися, наче п'янi, на iншому щасливчики, кинувши жереб, могли по одному разу шибонути машину кувалдою. Дехто в черзi ще сподiвається, що колишнi часи можна повернути: з'явиться людина, у якоï душа тягнеться до прекрасного, людина з душею.Але бiльшiсть у це вже не вiрить. Ось i головна площа. По кутках обгородженого майданчика четверо полiцейських. Вони мають стежити, щоб в картину не кидали камiння. Це для того, пояснили тому, щоб кожному дiсталося плюнути по разу. А ось i сама картина. Хлопчик завмер! Жiнка на картинi усмiхалася таємно-сумно, i Том, вiдповiдаючи на ïï погляд, вiдчував, як б'ється його серце, а у вухах нiби звучить музика .А натовп, дiставши дозвiл на знищення картини, кинувся до неï. Хлопчик, захоплений потоком, пiдбiг до розбитоï рами, простиг руку, схопив клаптик лиснючого полотна, смикнув i впав. Розлюченi люди шалiли: старi жували шматки полотна, чоловiки рвали ïх на дрiбнi клаптi. А в цей час Том, судорожно притиснувши до грудей шматок полотна, бiг додому. Увечерi, коли всi лягли спати, хлопчик розгладив клаптик замальованого полотна.Свiт спав, освiтлений мiсяцем. А на його долонi лежала Усмiшка. Вiн дивився на неï в бiлому свiтлi, яке падало з пiвнiчного неба, i тихо повторював про себе, знову i знову: Усмiшка, чудова усмiшка…Вiн заплющив очi, i знову в мороцi перед ним Усмiшка. Ласкава,добра… В оповiданнi Р. Бредберi Усмiшка йдеться про знамениту картину Леонардо да Вiнчi - Мона Лiза, про ïï загадкову усмiшку, яка хвилює вже не одне поколiння людей. Невже те, про що розповiв письменник, може статися в майбутньому? Нi! Я в це не вiрю! А оповiдання Бредберi це попередження нам, якi живуть сьогоднi: Краса порятує свiт! Зробiть так, щоб вона не пiшла з ваших душ! Хай усмiхається вам Джоконда i  через тисячу рокiв!

Пояснення: