Тема 3: Технічна база і організація виробництва Доведення доцільності розвитку лізингових послуг Мета: напрацювати навички з оцінки ефективності нововведень на підприємстві. Задача№1 Характеристика ситуації. Прийняття Закону України «Про лізинг» створило стартові передумови для формування і розвитку вітчизняного лізингового ринку. Виходячи із накопиченого досвіду країн з розвиненою ринковою економікою, лізинг (здавання в оренду на тривалий строк предметів довгочасного користування) розглядається економістами як різновид довгострокового кредиту, що надається в натуральній формі. Він є однією з перспективних форм інвестування, здатних значно пожвавити і прискорити процес оновлення матеріально-технічної бази виробництва на підпри¬ємствах усіх галузей народного господарства. Існує усталений порядок подання лізингової послуги. На прохання клієнта комерційний банк придбає певне майно (устаткування, транспортні засоби, комп’ютерна техніка тощо) і приймає на себе практично всі зобо¬в’язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових подат¬ків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, укладає з банком строковий договір оренди, в якому визначаються, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати і періодичність її внесення. Орендна плата складається з двох величин: вартості майна та комісійної винагороди за лізингову послугу. Відсоткова плата за лізингову послугу нижча від відсотка за користування грошовою позикою. Прибуток банку від лізингових операцій формується з лізингового відсотка і залишкової вартості майна до моменту закінчення строку оренди, а також податкових пільг з інвестицій у виробниче обладнання. Практична спрямованість аналізу ситуації. З урахуванням основних положень Закону України «Про лізинг» і першого досвіду функціо¬нування вітчизняних лізингових компаній: 1) обґрунтувати основні міркування щодо привабливості лізингу для всіх суб’єктів лізингової діяльності (підприємств-виробників, орендодавців та орендарів); 2) розкрити економічні переваги механізму фінансування виробничих інвестицій за умови укладення договору про надання лізингових послуг порівняно з контрактом купівлі-продажу відповідних груп виробів; 3) назвати більш чи менш вагомі чинники, які обумовлюють переваги і недоліки лізингового бізнесу на макрорівні; 4) сформулювати додаткові правові, економічні та організаційні умови для успішного розвитку лізингу в народному господарстві України, насамперед у пріоритетних його галузях. Задача №2 Визначення лізингових платежів. На підставі наведених даних лізингового договору визначити величину лізингових платежів за кожен рік лізингу; загальну суму лізингових платежів за весь термін договору; розмір щорічних лізингових внесків: - вартість устаткування, що здається в лізинг – 6000 тис. грн.; - термін лізингу – 4 роки; - норма амортизації – 25%, ставка комісійної винагороди – 5% річних, кредитна ставка – 40% річних; - величина кредиту, використаного лізинг-підприємством на придбання об’єкту лізингу – 3000 тис. грн.; - додаткові послуги: витрати на відрядження лізинг-підприємства – 1, 6 тис. грн..; надання юридичних консультацій – 1, 5 тис. грн.; консультації з питань експлуатації устаткування – 2, 5 тис. грн. Передбачена фіксована форма виплати лізингових платежів. Задача №3 Тут розв'язок

У Стародавній Греції під словом «економіка» розуміли ведення домашнього господарства, яким керує господар або найнята ним людина. У центрі економічних процесів завжди перебували власники, виробники, посередники. Від їхнього господарювання залежав добробут тисяч громадян.

Минали століття й епохи. Поняття «економіка» набуло дещо іншого сенсу, але суть його залишалася, змінювались лише масштаби, які воно охоплювало. Тепер, говорячи про економіку, ми маємо на увазі не тільки домашнє, а й суспільне, національне і світове господарство. Незрівнянно складнішими стали процеси виробництва, удосконалились системи посередництва і торгівлі.

Не змінилося одне — у центрі всього, що відбувається, конкретні люди та їхні потреби, які є рушіями розвитку цивілізацій. Саме потреби в усі віки змушували людей долати величезні відстані у пошуках нових земель і ринків збуту, освоювати незвідані території. Саме потреби були й залишаються головним стимулом розвитку науки і техніки, дають поштовх для розквіту культури та освіти.

Кожен з нас прагне мати життя якомога краще. Та зробити це не так уже й легко. З давніх-давен цю проблему люди вирішували по-різному. Одні обмежувались найне-обхіднішими речами, інші силою або обманом відбирали це у своїх ближніх, треті вдосконалювали виробництво, робили винаходи, відкривали нові джерела прибутку, освоювали нові території, оволодівали новими промислами.

Наука і технології досягли надзвичайно високого рівня розвитку, але навіть його недостатньо для задоволення усіх потреб людства. Саме тому надзвичайно великого значення набуває вивчення економіки, знання якої може до досягти того рівня добробуту, якого ми прагнемо.

Денежный мультипликатор - это коэффициент, который отображает соотношение между первичной эмиссией денег и конечным увеличением денежной массы в результате этой эмиссии.

Денежный мультипликатор или мультипликатор денежной базы-коэффициент, который показывает, во сколько раз увеличится (сократится) денежная масса при увеличении (сокращении) денежной базы на единицу. Как любой мультипликатор, он действует в обе стороны. Если центральный банк хочет увеличить денежную массу, он должен увеличть денежную базу, а если он хочет уменьшить предложение денег, то денежная база должна быть уменьшена.

Денежный мультипликатор – отношение предложения денег к денежной базе. m=MS/MB=(С+D)/(C+R), где МВ – денежная база, R – резервы, D – депозиты. Денежный мультипликатор показывает как изменяется предложение денег при увеличении денежной базы на единицу (денежная база – наличность, вне банковской системы, а также резервы коммерческих банков, хранящиеся в Центральном Банке) .

Механизм банковского мультипликатора связан со свободным резервом. Свободный резерв представляет собой совокупность ресурсов коммерческих банков.

Свободный резерв системы коммерческих банков складывав ется из свободных резервов отдельных коммерческих банков, поэтому от увеличения или уменьшения свободных резервов отдельных банков зависит величина свободного резерва всей системы:

СР = К + ПР + ЦК-ОЦР-Ао,

где СР — свободные резервы коммерческих банков;

К — капитал системы коммерческих банков;

ПР — привлеченные ресурсы системы коммерческих банков (средства на депозитных счетах) ;

ЦК — централизованный кредит, предоставляемый Центро-банком коммерческим банкам;

ОЦР — отчисления коммерческих банков в централизованный резерв Центробанка;

Ао — ресурсы, которые на данный момент уже вложены в активные операции коммерческих банков.

Несколько по-другому выглядит формула свободного резерве для отдельного банка:

СР = К + ПР + ЦК - ЦР ± МБК - А,

где К — капитал банка;

ПР — привлеченные банком ресурсы на депозитные счета;

ЦК — кредиты от Центрального банка;

ЦР — отчисления коммерческого банка в централизованный резерв;

МБК — межбанковский кредит;

А — вложения банка в активные операции.

Из всех вложений коммерческих банков в активные операции (А) только кредитные вложения создают новые депозиты т. е. выполняют эмиссионную функцию.

Важным свойством свободного резерва является постоянный переход его от распоряжения одного банка в распоряжение другого при совершении межбанковских расчетов. Величина свободного резерва в целом по системе банков отражает крайнюю границу их эмиссионных прав.

Право реализации свободного резерва банки стараются использовать быстрее, так как от этого зависит получение прибыли. В результате за определенный промежуток времени в банковской системе создается значительно большее количество денег на депозитных счетах, чем было образовано в результате первоначального увеличения свободного резерва.

Объяснение: