Какую массу соли и обьем воды нужно взять для приготовления раствора с массой 230г. с масмовой долей соли сорок пять процентов

М(в-ва)=м(р-ра)x(масс. доля)
x=230x0.45(45%)
x=103.5 г

Мова

Завантажити PDF

ігати

Редагувати

Інертні гази — це гази, які є зазвичай хімічно інертними (нереактивними) і в умовах заданої хімічної реакції не беруть участі в її перебігу. Зазвичай до інертних газів належать азот, вуглекислий газ, благородні гази, гексафторид сірки та ін. Інертні гази відзначаються великим значенням негативної ентальпії утворення. Вони є без запаху та неядовиті. Благородні гази також часто не реагують з багатьма речовинами і історично їх називали інертними газами. Проте у ширшому розумінні є також і інші інертні гази, які зазвичай використовуються для уникнення небажаних хімічних реакцій, що погіршують зразок. На відміну від благородних газів, інертний газ не обов'язково є елементарним і часто є газом, сполукою із декількох елементів. Багато хімічних реакцій вимагають їх проведення в атмосфері інертного газу через те, що кисень та водяна пара, що містяться у повітрі, можуть перешкоджати і утворювати небажані побічні продукти. Використання конкретного інертного газу пристосовується для конкретних умов. Наприклад азот, як інертний газ може бути використаний при паянні, а при використанні зварювання металів при високій температурі він може вступати у небажану реакцію, тому його заміняють на дещо дорожчий аргон, який як благородний газ і при високій температурі є інертним. Інертні гази застосовують для прополоскування місць у посудинах, де можуть нагромаджуватися залишки горючих газів, для їх видалення, у випадку коли кисень повітря може утворювати з цими рештками горючі суміші. При витіснені кисню із атмосфери, що оточує певні процеси, наприклад плавки металів, інертні гази запобігають горінню, вибухам

прости что долго

Неорганическое хим. соединение  класса кислотных оксидов с формулой P4O10, также используется формула P2O5.Пары оксида фосфора(V) имеют состав P4O10. Твердый оксид склонен к полиморфизму. Существует в аморфном стекловидном состоянии и кристаллическом. Для кристаллического состояния известны две метастабильные модификации пентаоксида фосфора — гексагональная Н-форма (а = 0,744 нм, = 87°, пространств, гр. R3С) и орторомбическая О-форма (а = 0,923 нм, b = 0,718 нм, с = 0,494 нм, пространств, гр. Рпат), а также одна стабильная орторомбическая О-форма (а =1,63 нм, b= 0,814 нм, с =0,526 нм, пространств. гр. Fdd2). Молекулы P2O5 (Н-форма) построены из 4 групп PO4 в виде тетраэдра, вершины которого занимают атомы фосфора, 6 атомов кислорода располагаются вдоль ребер, а 4 — по оси третьего порядка тетраэдра. Эта модификация легко возгоняется (360оС) и активно взаимодействует с водой. Другие модификации имеют слоистую полимерную структуру из тетраэдров PO4, объединенные в 10-членные (О-форма) и 6-членные (О'-форма) кольца. Эти модификации имеют более высокую температуру возгонки (~580оС) и менее химически активны. H-форма переходит в О-форму при 300—360оC.