Моторная лодка км по течению реки и 10 км по озеру за 1 ч 30 мин. найдите скорость лодки, если скорость течения равна 5 км/ч. решить уравнением.

Решение:
Обозначим скорость моторной лодки за (х) км/час, тогда лодка по течению км за время:
46/(х+5) час, а по озеру 10км за время: 10/х час
А так как общее время в пути составило1час 30мин или 1,5 час, составим уравнение:
46/(х+5)+10/х=1,5
х*46+(х+5)*10=1,5*х*(х+5)
46х+10х+50=1,5x^2+7,5x
1,5x^2+7,5x-46x-10x-50=0
1,5x^2-48,5x-50=0
x1,2=(48,5+-D)/2*1,5
D=√(2352,25-4*1,5*-50)=√(2352,25+300)=√(2652,25)=51,5
x1,2=(48,5+-51,5)/3
х1=(48,5+51,5)/3
х1=100/3
х1=33 1/3 (км/час) - скорость моторной лодки
х2=(48,5-51,5)/3
х2=-3/3
х2=-1 - не соответствует условию задачи

ответ: Скорость лодки равна 33 1/3 км/час

Волшебный праздничек Рождества моя семейство празднует любой год. Обыкновение намереваться всей семьей за большущим столом присутствовала сколько я себя помню. Дед всякий раз посиживает на знатном и ведает ситуации из собственной жизни. Почти все его рассказы мы знаем на память, но любой один заботливо Ему хорошо наше забота. Наряженная елка мигает разноцветными светом и пахнет мандаринами и жареной уткой. Целый денек перед праздничным днем заполнен сутолокой и ожиданием чуда. Новогодний сочельник для меня полон чудес. Всякий раз что-нибудь случается, чего не ожидаешь. Прибывают постояльцы, коим всякий раз прежде. У матери внезапно выходит самый благовидный и аппетитный тортик. Или же я нахожу под подушкой кусок мяса, бережно спрятанный котом.

Ну мне кажется,Набоков был очень смелым,у него была только одна цель - преодоление страха смерти. Исконная экзистенциальная неувязка боязни погибели и отчаяния перед её лицом делается предметом изучения.Набоков избирает самую трагическую историю - основатель, теряющий отпрыска. Это несчастье ненормально и вследствие того неутешно. Погибель отпрыска – воплощение исконного людского боязни, победа над жизнью. В заключении помереть самому функционирует иная ипостась погибели – смерть-избавительница. Например собственно что в том числе и испуг погибели не одергивает героя.

минулого літа я з батьками відпочивав на морі. ми часто приходили на пляж поблизу невеличкої пристані. хлопчикам дуже стрибати там у воду. якось я помітив, що десь по обіді біля пристані з'являється величезний чорний собака. у нього довга шерсть, блискучі карі очі. за такої літньої спеки він відразу кидається в море й пливе ближче до того місця, де збираються стрибуни. там він очікує хлопчиків чи дівчаток, які будуть стрибати у воду. спершу було незрозуміло, чому він пливе саме туди. та підійшовши ближче, я усе второпав. собака чекає, поки хтось стрибне, випірне, а він уже поруч, і дітлахи із задоволенням хапаються за його спину, загривок або просто за шерсть, навіть за хвоста. і дар (так кличуть собаку) із усіх сил прямує до берега. усім дуже весело. одного разу прийшов ігор іванович — хазяїн собаки, і я запитав про дивну поведінку дара. ігор іванович розповів, що це сталося кілька років тому. маленька дівчинка стояла на пристані, оступилася і впала у воду. дорослі кинулися їй, але дар випередив усіх. дівчинка вхопилася рученятами за шерсть собаки, а він із усіх сил чимдуж поплив до берега. і з тих пір він нібито рятує всіх дітей, які бавляться на пристані. мені теж було приємно пливти до берега, тримаючись за чорну спину дара.