In your exercise books fill in the table with adjectives from the text. england - english france - germany - rassia - china - japan - spain - italy - turkey - необходимо решение. кто может: )

England - englishfrance -  french  germany -  germanrussia -  russian china - chinesejapan -  japanesespain - spanishitaly -  italianturkey - turkish

  більшість різнобарвних   комах можуть конкурувати   із різнокольоровими яскравими   квітами.                                 багато з них, навпаки, мають непривабливе забарвлення і тому непомітні на фоні навколишнього середовища.комахи, якщо їхнє забарвлення нагадує фон довкілля, стають непомітні для тварин, які ними живляться, в першу чергу для птахів. як важко виявити   сидячу на корі дерева совку   або на вкритому лишайником                                                       стовбурі дерева метелика   березового п’ядуна.  як легко пройти поруч із зеленою гусінню, яка сидить на листку, та як вислизає з поля зору стрибаючий зелений коник у траві.  ще яскравіше виражене захисне забарвлення та форма тіла у паличників,   у гусені п’ядунів, тіло яких схоже на сучок і в разі небезпеки вони завмирають і стають зовсім непомітними.забарвлення має пряме пристосувальне значення. напиклад, жуки-чорнотілки в пустелях характеризуються або білим забарвленням, що відображає промені сонця, або частіше інтенсивно чорними   покривами   (звідси і   назва), які затримують   згубні короткі промені   світлового спектра.  виблискуючи металом, блискучі покриви комах в природних умовах відображають переважаючий навколишній фон і таким   чином це слугує певним   захисним забарвленням.  забарвлення багатьох комах, особливо те, що визначається переломленням променів у хітинових частинах покривів, зберігається і у мертвих висушених екземплярів.   наприклад, метелики, зібрані близько 200 років тому назад к. ліннеєм, зберігають таку ж свіжість і яскравість тонів, як живі.   прекрасно зберігають металічний блиск наші   сучасні жуки, наприклад бронзівки.яскраво забарвлені і захищені отруйним жалом оси, бджоли, шершні, мурахи. таке яскраве   забарвлення називається застережливим.   застережливе забарвлення – досить яскраве і пов’язане з різними способами захисту. наприклад, колорадський жук, сонечко, жалоносні комахи сигналізують потенційному ворогові про небезпечність контактів з ними.цікаве криптичне забарвлення у комах.   буває, що химерний малюнок, наприклад,   на крилах метелика, не приваблює увагу хижака, а, навпаки, робить комаху непомітною.  великі плями на крилах павичевого ока роблять крила   схожими на поверхню кори із заглибинами, тому коли дивитися на неї здалеку, то створюється стереоскопічний еффект.     це приклади     «стереоморфізму», які вивчав ленінградський професор б. н. шванвичподібність зовнішнього вигляду і  забарвлення двох видів один із яких характеризується застережливим забарвленням і, який є неїстівним   або небезпечним для переслідувачів, а інший   незахищений, зате імітує того, що захищений.  недосвідченому досліднику буває важко відрізнити мух-сирфід від бджіл   або ос, тому що досить досконале і забарвлення,   і характер рухів беззахисних мух та жалоносних   отруйних перетинчастокрилих.                                             схожі на ос і   метелики-скляниці,   якщо складені крильця.мімікрія є бейтсівська, коли гірше захищений вид наслідує забарвлення або форму добре захищеного. наприклад, деякі тропічні отруйні метелики-білани подібні до неїстівних метеликів інших родин. в усіх таких випадках незахищена комаха менше знищується птахами, ящірками та іншими   ворогами, так як вони приймають її за отруйну   «модель».  суть   мюллерівської мімікрії полягає в тому, що кілька захищених видів нагадують один одного за забарвленням і формою, утворюючи так зване "кільце”, їхні вороги, виробивши рефлекс відрази до одного з видів "кільця”, не чіпають також інших. такі "кільця” утворюють отруйні комахи, що мають попереджувальне червоне з чорними плямами або   жовто-чорне забарвлення.

Scene 1:

Fabian asks Feste for the letter Malvolio has written; Feste refuses this request, and then Orsino, with Viola, finds them. Feste delays him with a bit of jesting, and gets some money out of him; Orsino asks him to find Olivia, and Feste goes to find her, with the promise of money for the task. Viola points out Antonio, who is being brought to them by officers; Orsino remembers Antonio from a sea-battle, and Viola tries to defend Antonio from charges of crime by noting his kindness to her. Antonio claims that he rescued Viola from drowning, and that they have been in each other's company ever since; Orsino says that this is nonsense, since Viola has been serving him the whole time.

Then, Olivia approaches them, still denying Orsino's love, while admitting her affection for Viola. Orsino becomes angry at Viola, rather than Olivia, because of these developments; he begins to suspect Viola of double-dealings, and out of his anger, he admits his love for Viola, still disguised as a boy. Viola, for the first time, declares her love for Orsino, much to Olivia's consternation; Olivia counters this declaration by divulging that she was married, to Viola as Cesario, she thinks. A priest confirms Olivia's account, and Orsino becomes even more angry at Viola. Sir Andrew and Sir Toby enter, charging Viola with fighting them and injuring them; Viola is again shocked, and confused.

Suddenly, Sebastian dashes in, apologizing for injuring Sir Toby; he expresses his happiness at seeing Antonio again, and acknowledges Olivia as his wife. Viola and Sebastian see each other again, and there is a joyful reunion. Sebastian reveals to Olivia that she married him, rather than his sister in disguise; Orsino swears that he loves Viola, and will marry her.

Then, the action turns to Malvolio's condition; his letter is read, and his condition explained. Malvolio is upset at his mistreatment, and Olivia attempts to smooth things over; Fabian explains his, Sir Toby's, and Maria's part in Malvolio's torment. Then, Feste inflames Malvolio's anger, and he leaves, in a huff.

Orsino pronounces that happiness will stay with all of them, and that his marriage to Viola will soon be performed. Feste closes the play with a song about "the wind and the rain," a reminder that even great happiness is not safe from life's storms.