Мне надо тэкст па буларускай мове лявонка

1. адзначце кароткія дзеепрыметнікі. а) стомлены; 2. адзначце сказы, у якіх дзеепрыметнікавы зварот стаіць пасля паяснёнага слова (знакі прыпынку не пастаўлены). а) лес амаль не крануты рукою чалавека з двух бакоў паступае да самага насыпу.3. адзначце правільнае заканчэнне дадзенай фармулёўкі. не з дзеепрыметнікамі пішацца асобна, каліа) у сказе ёсць ўленне са злучнікам а, якое адносіцца да дзеепрыметніка, або калі дзеепрыметнікі маюць залежныя словы; 4. адзначце правільныя сцверджанні.в) дзеепрыметнікі залежнага стану прошлага часу даволі часта ўжываюцца ў гутарковым стылі. 5. укажыце групу дзеепрыметнікаў, якія без не(ня) не ўжываюцца.в) недавыкананы, недапрацаваны, недасягальны.7. адзначце дзеепрыметнікі, будовы якіх адпавядае схеме "прыстаўка+корань+суфікс+канчатак".в) асветленага.8. адзначце сказы, у якіх дзеепрыметнікі ўтвораны пры дапамозе суфікса -н-. а) неба, усцяж засланаебялёсымі воблакамі, празікала прыветна і холадна. в) перапісаныя мною вершы былі пра каханне.

10. адзначце словазлучэнні, якія правільна перакладзены на беларускую мову.б) осознанная ошибка - усвядомленая памылка;

вроде бы так..

війна. просто слово. п'ять літер. але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та

що таке війна? чому вона так впливає на людину? щоб розібратися в цьому питанні, я вирішив зазирнути до історії людства. колись війна була для первісних людей запорукою виживання, необхідністю. вони захищалися від хижих звірів, від нападів інших племен.

з часом люди збудували села та міста, захищаючись від хижаків. також навчилися розводити худобу та вирощувати хліб. начебто потреба у війні мала зникнути.

але, звільнившись від потреби воювати заради виживання, люди почали воювати заради слави та збагачення. імена великих завойовників збереглися донині в історії: олександр македонський, чінгісхан, тамерлан, наполеон. про великі війни складені перекази та легенди. а який хлопчина в дитинстві не грав у війну? не мріяв мчати з мечем на коні, грізним виглядом розлякуючи ворогів?

проте що несе війна мирному населенню? от скоро сімдесят років, як закінчилася велика вітчизняна війна. її відголоски дотепер відгукуються вибухами забутих у полях мін та снарядів. на досвіді воєнного покоління ми знаємо, що війна — це біль та страждання. зараз уявляється неможливим лежати в окопі в сорокаградусний мороз. або жити на чотириста грамів хліба в день. з чим можемо ми порівняти біль жінки, що отримала похоронку на чоловіка або сина? або біль дівчини, яка проводжала на війну хлопця, а дочекалася скаліченого інваліда?

зараз я спостерігаю за промінчиком сонця, що заходить. він теплий та лагідний. я знаю, що за заходом має бути схід. а яким він буде, чи теплим і лагідним, чи жорстоким та кривавим, залежить від нас. і народжується відчуття: не треба більше війни. ніколи. перреведеш на свой)