1. Адзначце назоўнікі, якія ў родным склоне адзіночнага ліку маюць канчаткі -у, -ю. 1) твор, стол; 2) сад, рой; 3) прыезд, крык; 4) сорам, настрой; 5) суфікс, антонім. 2. Адзначце назоўнікі, якія ў родным склоне адзіночнага ліку маюць канчаткі -а, -я. 1) бусел, лось; 2) век, абед; 3) аўторак, снежань; 4) краявід, жаль; 5) медаль, сяло.

Пробач я погано знаю україській але ось На думку Н. М. Гальковского, «в купальському святі поєдналося два елемента: язичницький та християнський»[12]. Дохристиянське назва свята невідомо. Назва Іван Купала має народно-християнське походження і є слов'янським варіантом імені Іоанн Хреститель[13], оскільки епітет Іоанна - перекладається з грецької як «купатель, погружатель» (грец. βαπτιστής)[14]. Така назва свята було обумовлено і власне слов'янськими уявленнями: праслав. kǫpati означало ритуальне обмивання, очищення, яке здійснювалося у відкритих водоймах[15]. Тому, з одного боку, саме цей дієслово був застосований для перекладу епітета «хреститель», а з іншого боку, назва свята пізніше було переосмислене народної етимології і пов'язане з ритуальними купаннями в річках під час цього свята.[джерело не вказано 17 днів]

Деякі науково-популярні[16] і неоязыческие[джерело не вказано 17 днів] видання пов'язують свято з язичницьким божеством Купала, посилаючись на «Густинський літопис». Він відзначається практично у всіх слов'янських народів. Зокрема, в Латвії в цей день відзначають свято Ліго, ритуали якого практично нічим не відрізняються від купальських[16]. Проте дана точка зору не поділяється вченими, оскільки вкрай сумнівно колишнє існування в слов'янському язичництві самого цього божества. Вперше про божество «Купала» згадується в пізньої Густинському літописі (XVII століття), і є плодом непорозуміння: літописець, знаючи про «бісівських ігрищах» на Івана Купалу, прийняв назву свята за ім'я язичницького бога. Згодом це непорозуміння було повторено переписувачами, а потім і попередніми дослідниками слов'янської міфології, в результаті чого у слов'янському пантеоні з'явилося нове «божество»[17]. На ділі ж Купала божеством ніколи не був і міг з'явитися в народних уявленнях лише як фольклорна персоніфікація свята, відбилася, наприклад, в піснях[18].