Уровень а 1. в каком процессе принимают участие лейкоциты а) свертываемость б) транспорт кислорода в) иммунитет г) определение групп крови 2. какую группу крови можно перелить человеку, имеющему ii группу крови? а) i и iv группы крови б) i и ii группы крови в) ii и iv группы крови г) только ii группу крови 3. какой камерой сердца заканчивается большой круг кровообращения? а) левым предсердием б) правым предсердием в) левым желудочком б) правым желудочком 4. назовите основную причину движения крови по ? а) работа сердца б) сокращение стенок сосудов в) сокращение скелетных мышц г) ритм дыхания 5. лейкоциты человека, в отличие от эритроцитов а) передвигаются пассивно с током крови б) способны активно передвигаться в) не могут проникать сквозь стенки капилляров г) передвигаются с ресничек 6. в основе иммунитета лежит способность клеток крови а) образовывать тромб при ранениях б) участвовать в выработке антител и фагоцитозе в) осуществлять пластический обмен веществ г) осуществлять энергетический обмен веществ 7. какая камера сердца дает начало малому кругу кровообращения? а) левое предсердие б) правое предсердие в) левый желудочек г) правый желудочек 8. назовите фактор, который не влияет на работу сердца? а) ионы ca2+; б) ионы k+; в) ионы mg2+; г) адреналин. пассивный искусственный иммунитет возникает у человека, если ему в кровь вводят а) ослабленных возбудителей болезни б) готовые антитела в) фагоциты и лимфоциты г) вещества, вырабатываемые возбудителями

Біоло́гія — система наук, що вивчає життя в усіх його проявах й на всіх рівнях організації живого, про живу природу, про істот, що заселяють Землю чи вже вимерли, їхні функції, розвиток особин і родів, спадковість, мінливість, взаємини, систематику, поширення на Землі; про зв'язки істот та їхні зв'язки з неживою природою. Біологія встановлює загальні закономірності, властиві життю в усіх його проявах.

Термін «біологія» вперше вжив 1797 р. німецький професор анатомії Теодор Руз (1771–1803), пізніше 1800 р. термін застосував професор Дерптського університету Фрідріх Бурдах (1776–1847), а 1802 р. — Жан Батист Ламарк (1744–1829) Лудольф Тревіранус (1779–1864)[1].

Біологія як наука постала, коли людина почала пізнавати довкілля, у зв'язку з матеріальними умовами життя суспільства, розвитком виробничих стосунків, медицини, практичних потреб людини.

Нарівні з фізикою, хімією, математикою біологія належить до природничих наук, предметом вивчання яких є природа. У процесі поступового розвитку й збагачування новими фактами біологія перетворилася в комплекс наук, що досліджує закономірності, властиві істотам із різних боків. Деякі з цих наук представляють самостійні дисципліни — анатомія, фізіологія, гістологія, біохімія, мікробіологія тощо. Сучасна біологія — це складний високо-диференційований комплекс фундаментальних і прикладних досліджень живої природи, яка має чимало біологічних дисциплін, що спеціалізуються на вивченні структурно-функційних особливостей певних організмів. Теоретичний фундамент біології заклало еволюційне вчення Дарвіна, клітинна теорія Шванна і целюлярна патологія Рудольфа Вірхова.

Людина віддавна, від доісторичних часів, жила поряд з іншими істотами. Ще більше ознайомилась вона з ними, коли почала культивувати рослини і одомашнювати тварин. У міру освоєння рослинного і тваринного світу розвивались і поглиблювались знання людини. З поверхових і часто неточних уявлень про природу поступово формувались певніші й точніші знання. Пам'ятки давніх культур: китайської, індійської, Афіно-вавилонської, єгипетської, грецької — свідчать про те, що ще задовго до початку нашої ери було нагромаджено значний емпіричний матеріал у галузі біології. Нарівні з практичними питаннями, важливими для сільського господарства і медицини, давні природознавці-мислителі (Геракліт, Демокрит, Гіппократ та ін.) намагались розв'язати і низку загально-біологічних питань, зокрема тих, що стосуються походження й еволюції істот. Важливу значність для розвитку біології мали твори Арістотеля (384—322 до н. е.).

Перші систематичні спроби пізнання живої природи здійснили античними лікарі й філософи (Гіппократ, Арістотель, Теофраст, Гален). Їхні праці, продовжено в добу Відродження, саме вони започаткували ботаніку й зоологію, а також анатомію і фізіологію людини (Андреас Везалій і ін.). У 17 — 18 сторіччях у біологію проникають експериментальні методи. На основі кількісних вимірів і застосування законів гідравліки було відкрито механізм кровообігу (Вільям Гарвей, 1628). Винахід мікроскопа розсунув границі відомого світу істот, поглибив уявлення про їхню будову. Одне з головних досягнень цієї доби — створення системи класифікації рослин і тварин (Карл Лінней, 1735). Воднораз переважали умоглядні теорії про розвиток і властивості істот (самозародження, преформації тощо).

У 19 сторіччі в результаті різкого збільшення кількості біологічних досліджень (нові методи, експедиції в тропічні й малодоступні райони Землі та ін.), нагромадження і диференціації знань сформувалося багато спеціальних біологічних наук. Так, у ботаніці і зоології з'являються розділи, які вивчають окремі систематичні групи, розвиваються ембріологія, гістологія, мікробіологія, палеонтологія, біогеографія тощо. Серед досягнень біології клітинна теорія (Теодор Шванн, 1839), відкриття закономірностей спадковості (Грегор Мендель, 1865). До фундаментальних змін у біології призвело еволюційне вчення Чарльза Дарвіна (1859).

Кроманьонцы — ранние представители вида Человек разумный (Homo sapiens sapiens). Они  жили около 40–12 тысяч лет назад и были похожи на современного человека.

По сравнению с неандертальцами у кроманьонцев был менее массивный скелет. Рост  достигал 180 см. Объём мозга человека разумного составлял 1400–1900 см³. Мозговой отдел черепа преобладал над лицевым. Лоб был прямым, имел высокий свод. Подбородок был выступающим. У кроманьонцев сформировалась прямая походка. Их внешний облик не отличался от облика современного человека.

Объяснение: