Составте характеристику сосны по плану: а) условия жизни б)органы сосны в) распространение г) размножение д) использование человеком

Сосна обыкнове́нная — растение, широко распространённый вид рода сосна семейства сосновые. в естественных условиях растёт в европе и азии.дерево высотой 25—40 м и диаметром ствола 0,5—1,2 м. длина корня — 20—30 метров. ствол прямой. крона высоко поднятая, конусовидная, а затем округлая, широкая, с горизонтально расположенными в мутовках ветвями.  изгиб ствола может возникнуть при повреждении побега бабочкой из семейства листовёрток , видом побеговьюн зимующий  кора в нижней части ствола толстая, чешуйчатая, серо-коричневая, с глубокими трещинами. чешуйки коры образуют пластины неправильной формы. в верхней части ствола и на ветвях кора тонкая, в виде хлопьев (шелушится), оранжево-красная.  разветвление одномутовчатое. побеги вначале зелёные, затем к концу первого лета становятся серо-светло-коричневыми.  почки оранжево-коричневые, покрыты белой смолой чаще тонким, реже более толстым слоем.  хвоинки расположены по два в пучке, серо- либо сизовато-зелёные, как правило, слегка изогнутые, края мелкозубчатые, . верхняя сторона хвоинок выпуклая, нижняя желобчатая, плотная, с хорошо заметными голубовато-белыми устьичными линиями. у молодых деревьев хвоинки длиннее (5—9 см), у старых короче (2,5—5). влагалище листа плёнчатое, серое, 5—8 мм, с возрастом медленно разъедается до 3—4 мм.  широкораспространённое дерево евразии, начиная с испании и великобритании и далее на восток до бассейна реки алдан и среднего течения амура в восточной сибири. на севере сосна обыкновенная растёт вплоть до лапландии, на юге встречается в монголии и китае. образует чистые насаждения и растёт вместе с елью, берёзой, осиной, дубом, малотребовательная к почвенно-грунтовым условиям, занимает часто непригодные для других видов площади: пески, болота. отличается светолюбием, хорошо возобновляется на лесосеках и , как основной лесообразователь широко используется в лесокультурной практике во всех климатических зонах. на севере ареала поднимается на высоту до 1 000 м над уровнем моря, на юге до 1 200—2 500 м над уровнем моря. 

Впроцессе дыхания, так как: кислород используется всеми живыми организмами в процессе дыхания, для окисает органических веществ, при разложении отмерших остатков организмов. в результате этих процессов образуется углекислый газ, который опять выделяется в атмосферу. свободный азот атмосферы поглощается в почве бактериями, которые фиксируют азот, и превращается в доступный для усвоения растениями состояние. из почвы соединения азота поглощаются растениями для синтеза органических веществ. после отмирания другая группа микроорганизмов превращает азот и освобождает его в атмосферу.  следовательно, круговороту газов состав атмосферы всегда находится на постоянном уровне. атмосфера имеет биогенное происхождение. в воздушный круговорот включается 98,3% всех веществ. 

Еритроцити. У людини і багатьох ссавців еритроцити, або червоні кров'яні тільця, являють собою без'ядерні клітини двовгнутої форми. Вони еластичні, що допомагає проходити їм по вузьких капілярах. Діаметр еритроцита людини 7... 8 мкм, а товщина — 2... 2, 5 мкм. Відсутність ядра і форма двовгнутої лінзи (поверхня двовгнутої лінзи в 1,6 раза більша за поверхню кулі) збільшують поверхню еритроцитів, а також забезпечують швидку і рівномірну дифузію кисню всередину еритроцита.

В крові людини і вищих тварин молоді еритроцити мають ядра. В процесі дозрівання еритроцитів ядра зникають.

Загальна поверхня всіх еритроцитів людини понад 3000 м2, що в 1500 разів перевищує поверхню її тіла.

Загальна кількість еритроцитів, які містяться в крові людини, величезна. Вона приблизно в 10 тис. разів більша населення нашої планети. Якби розмістити всі еритроцити людини в один ряд, то вийшов би ланцюжок довжиною близько 150000км; якби покласти еритроцити один на один, то утворилася б колона висотою, що перевищує довжину екватора земної кулі (50 000... 60 000 км).

В 1 мм3 крові міститься від 4 до, 5 млн. еритроцитів (у жінок 4,0. млн., у чоловіків — 4,5... 5, 0 млн.). Кількість еритроцитів не завжди однакова. Вона може значно збільшуватися при нестачі кисню на великих висотах, при м'язовій роботі. У людей, які живуть у високогірних районах, еритроцитів приблизно на 30% більше, ніж у жителів морського узбережжя. При переїзді з низовинних районів у високогірні кількість еритроцитів у крові збільшується. Коли ж потреба в кисні зменшується, кількість еритроцитів у крові знижується. Вміст еритроцитів у 1 мм3 крові змінюється з віком.

В крові новонароджених еритроцитів до 7 200 000 в 1 мм3, що пов'язують з недостатнім постачанням киснем плода в останні дні ембріонального періоду і під час пологів. Після народження умови газообміну поліпшуються, частина еритроцитів розпадається, а гемоглобін, що міститься всередині їх, перетворюється на пігмент білірубін. Утворення великої кількості білірубіну може стати причиною, так званої жовтяниці новонароджених, коли шкіра і слизові оболонки забарвлюються в жовтий колір.

Кров у новонароджених містить значну кількість недозрілих форм еритроцитів, є еритроцити, які мають ядро (до 600 в 1 мм3 крові). Наявність недозрілих форм еритроцитів вказує на процеси кровотворення, які інтенсивно відбуваються після народження. Еритроцити новонароджених різного розміру, їхній діаметр коливається від 3,25 до 10,25 мкм. Після місяця життя в крові дитини зустрічаються лише поодинокі ядерні еритроцити. Середня тривалість життя еритроцитів 100... 120 діб. Руйнуються еритроцити в селезінці і частхово в печінці.

Значення еритроцитів. Основна функція еритроцитів — перенесення кисню від легень до всіх клітин тіла. Гемоглобін, який Чиститься в еритроцитах, легко сполучається з киснем і легко віддає його в тканинах. Важлива роль гемоглобіну й у видаленні вуглекислого газу із тканин. Отже, еритроцити підтримують відносну сталість газового складу крові.

     

Гемоглобін. До складу еритроцитів входить білкова речовина — гемоглобін (понад 90%), яка надає крові червоного кольору. Гемоглобін складається з білкової частини — глобіну і небілкової речовини — гема (простетична група), яка містить двовалентне залізо. В капілярах легень гемоглобін сполучається з киснем, утворюючи оксигемоглобін. Своїй властивості сполучатися з киснем гемоглобін зобов'язаний гему, а точніше, присутності в його складі двовалентного заліза.

В капілярах тканин оксигемоглобін легко розпадається з вивільненням кисню і гемоглобіну. Цьому сприяє високий вміст у тканинах вуглекислого газу.

Оксигемоглобін має яскраво-червоний колір, а гемоглобін темно-червоний. Цим пояснюється відмінність у забарвленні венозної і артеріальної крові. Оксигемоглобін має властивості слабкої кислоти, завдяки чому підтримується сталість реакції крові (рН).

Гемоглобін здатний утворювати сполуку із вуглекислим газом. Цей процес відбувається в капілярах тканин. У капілярах легень, де вміст вуглекислого газу значно менший, ніж у капілярах тканин, сполука гемоглобіну з вуглекислим газом розпадається. Отже, гемоглобін бере участь у перенесенні вуглекислого газу.

Найміцнішу сполуку гемоглобін утворює із чадним газом (СО). З ним гемоглобін утворює сполуку легше, ніж із киснем. Тому при вмісті в повітрі 0,1% чадного газу більше половини гемоглобіну крові сполучається з ним, у зв'язку з чим клітини і тканини не забезпечуються необхідною кількістю кисню.

В результаті кисневого голодування з'являється м'язова кволість, втрата свідомості, судороги і може настати смерть. Перша до при отруєнні чадним газом — забезпечити приплив свіжого повітря, напоїти постраждалого міцним чаєм, а далі необхідна медична до