Как переживают неблагоприятные условия амеба обыкновенная, инфузория туфелька и эвглена зеленая

Яды, вдыхаемые при курении с табачным дымом, раздражают слизистые оболочки гортани, бронхов, трахеи и легочных альвеол.

Во время курения дым и смолы, вдыхаемые человеком иссушают верхние дыхательные пути, что приводит к гибели ворсинок эпителия. В результате ворсинки не задерживают пыль и мелкие частицы, поступающие вместе с воздухом. По этой причине происходит загрязнение легких частицами грязи и различными смолами. Эти процессы вызывают кашель, который постоянно нарастает. Со временем кашель становится хроническим, развивается хронический бронхит, который дает о себе знать при любом переохлаждении. При кашле у курильщика происходит обильное отхаркивание серой слизи.

При постоянном кашле происходит раздражение голосовых связок, что приводит к изменению тембра голоса. Курение снижает эластичность легочной ткани, что приводит к неполноценной работе легких. Это дает о себе знать при быстрой ходьбе или беге, когда возникает одышка.

Проведенные исследования показали, что курение вызывает все виды рака всех органов дыхания человека.

В среднем же случаев заболевания раком легких у людей которые курят в 30 раз больше, чем у не курящих людей. Человек, выкуривающий в день более 10 сигарет получает шанс заработать рак легких в 10 раз больший, чем не курящий человек.

Установлено, что курение напрямую влияет на возможность развития такого заболевания как туберкулез. 90% из заболевших туберкулезом являются курильщиками или были курильщиками до этого. Курение кроме того снижает эффективность лечения туберкулеза.

Вредное влияние на дыхательную систему курение оказывает в основном за счет смол и дегтя, содержащегося в табачном дыме. Через легкие курильщика за год проходит примерно 800 г дегтя.

кряковой качки, або крижні, яка гніздиться у нас всюди, де тільки знаходить підходящі для себе місця: в озерах, болотах і річкових заводях з заростями очерету, очерету та інших трав-не входить вона тільки на крайню північ нашої країни. У домашньому стані качка змінилася порівняно мало, і навіть забарвлення дикої форми часто повторюється і у домашньої качки. Подібно своїм предкам і родичам, домашня качка готова проводити цілі дні на воді, плаваючи там разом зі своїм виводком і розшукуючи собі корм серед мулу і тини. Качка залишилася справжньою водоплавної птахом, і ця особливість життя пов`язана з цілим рядом особливостей будови.

Пристосування до водного життя найрізкіше виражається у качки в своєрідному пристрої її ніг. Пальці на ногах у неї з`єднані між собою шкірястою перетинкою (пригадайте плавальну перетинку на задніх ногах жаби), а самі ноги дуже короткі і до того ж далеко відсунуті назад. При такій будові задніх кінцівок качка ходить по землі незграбно o- дуже повільно і перевальцем (качина хода), а якщо починає поспішати, то часто втрачає рівновагу і падає на груди. Але коли качка спускається на воду, її довгий тулуб лягає подібно корпусу човна, а ноги, забезпечені плавальними перетинками, починають працювати як весла. Їм же доводиться працювати і в якості керма, керуючи поворотами, і в цьому випадку положення їх ближче до заднього кінця тіла виявляється якраз найбільш зручним.

Довжина ніг також має значення при плаванні: кому доводилося гребти на човні, той добре знає, що якщо весла занурити в воду занадто глибоко, то гребти стає важче.

Розгляньте докладніше, будова качиної - ноги і зверніть увагу на такі особливості: 1) які відділи можна розрізнити на ній при зовнішньому огляді, 2) яку форму має у неї передня сторона цівки, якій доводиться розрізати воду, коли пливе качка заносить ногу вперед, і 3) скільки у качки пальців і як вони пов`язані між собою перетинкою. Щоб зрозуміти, чому плавальна перетинка не заважає качці просувати в воді ногу вперед, придивіться до того, який рух автоматично роблять пальці, коли птах згинає ногу в суглобах, піднімаючи, наприклад, ногу з землі при ходьбі.

Не менш важливою особливістю, пов`язаної з водним життя, виявляється здатність качок та інших водоплавних птахів зберігати оперення сухим навіть під час перебування у воді. Ця здатність залежить від сильного розвитку надхвостовой, або копчиковой, залози, що виділяє маслянисту рідину, якою качка за до дзьоба старанно промазує пір`я і робить їх непромокальними. Завдяки жирової мастилі з пір`я легко скочується вода, і качка, що вийшла на берег або злетіла на повітря, виявляється абсолютно сухий (згадайте приказку "як з гусака вода" і зіставте з нею вираз, що характеризує жалюгідний вигляд не пристосованою до води "мокрою курки").