Почему артериальное кровотечение гораздо опаснее венозного, но случается значительно реже? только не надо копировать 100500 строчек откуда-то, сразу бан

Потому что артерия большая,и у крови проходящей по артерии самое большое давление.то есть кровь  выбрасывается сильной пульсирующей струей.мне кажется, оно случается   реже,потому что артерии находятся гораздо глубже,и такие кровотечения происходят при более глубоких ранах или наверное так.

Артериальные кровотечения   наиболее опасны.при ранении крупных артерий смерть может наступить в течение нескольких минут вследствие массивной и быстрой кровопотери.при артериальном кровотечении алая кровь вытекает пульсирующей струей; сдавление артерии выше места повреждения значительно уменьшает или останавливает кровотечение.венозные кровотечения .характеризуются непрерывным вытеканием из раны крови более темного цвета (из-за насыщения ее углекислотой).

Методы борьбы с болезнетворными бактериями

Ультрафиолетовые лучи - применяются в медицинских учреждениях, в частности для обработки операционных. Уничтожают бактерии и их споры.

Пастеризация (нагревание продуктов до 70 градусов Цельсия в течение 15-25 мин) - применяют при консервации

Охлаждение (останавливает жизнедеятельность бактерий) - применяют при хранении продуктов и препаратов

Стерилизация (обработка паром при температуре 100 градусов или прямым огнем) - применяется в консервации и медицине

Высушивание (большинство бактерий погибают, другие замедляют жизнедеятельность.) = хранение продуктов, консервация, заготовки

Дезинфекция (обработка химическими веществами -солями тяжелых металлов, хлором) - применяется в местах общего пользования, медицинских учреждениях

5) Прямой солнечный свет. Он за несколько минут или часов убивает все бактерии ( кроме фототрофных)

Будова та робота зябер кісткових риб: 1 — біляві зяброві тичинки — цідильний апарат (фільтр), що не пропускає корму та сторонніх часток, які є у воді, до зябер); 2 — яскраво-червоні зяброві пелюстки, розміщені на зовнішньому опуклому боці зябрової дуги (в них розгалужуються кровоносні судини (капіляри) й відбувається газообмін); 3 — зяброва дуга (ззовні кожного краю зябрової дуги розташовані два ряди зябрових пелюсток, а з внутрішнього боку — зяброві тичинки); 4 — зяброві кришки. Захищають зябра. За до рухливих зябрових кришок і рота, які рухаються, вода нагнітається в зяброву порожнину і виштовхується назовні. Така будова зябрового апарату у кісткових риб. У хрящових риб зяброві отвори самостійно відкриваються на поверхні тіла, а зяброві кришки відсутні

Легені — орган повітряного дихання деяких риб та всіх наземних хребетних. У наземних хребетних легені відсутні тільки у деяких хвостатих амфібій (безлегеневих саламандр). Найпримітивніша будова легень у хвостатих амфібій — мішкоподібне утворення з гладенькими стінками, пронизаними капілярною сіткою.

Схеми будови легень амфібій: 1 — тритона; 2 — жаби; 3 — ропухи

Чим більше часу амфібія перебуває на суходолі, тим складнішою стає будова її легень.

Крізь зовнішні і внутрішні ніздрі (хоани, які мають клапани) повітря потрапляє в ротову порожнину. Дно ротової порожнини піднімається — і повітря через гортанну щілину заковтується в легені. Тут відбувається газообмін. Під час видиху скорочуються м’язи тулуба — і повітря виштовхується з легень. Через рот, який у цей час амфібія відкриває, повітря виходить назовні. Через легені різні види амфібій отримують від 33 % до 51 % кисню, а решта кисню надходить крізь шкіру. Дихальні поверхні (і легень, і шкіри) повинні бути завжди зволоженими.

Личинки амфібій дихають за до галузистих зовнішніх зябер, які в переважної більшості у подальшому зникають.

Будова мішкоподібних легень у плазунів ускладнюється за рахунок збільшення кількості та подовження перетинок, які поділяють порожнини легень на багато дрібних комірок. Особливо велику кількість комірок мають легені черепах і крокодилів. Для плазунів характерна диференціація дихальних шляхів.

Повітропровідні шляхи плазунів: ніздрі —> гортань —>трахея —> бронхи —> легені.

Механізм дихання інший, ніж у амфібій. Повітря не заковтується, а втягується в легені та виштовхується назад шляхом розширення і звуження грудної клітки, що обумовлено рухом ребер. Такий тип дихання та складніша структура легень забезпечують і досконаліший газообмін.

Легені птахів — не порожнисті мішки, як у амфібій і більшості рептилій, а щільні губчасті утворення, прикріплені до спинної стінки грудної клітки. Бронхи в легенях галузяться, деякі гілки пронизують легені наскрізь і заходять у повітряні мішки. Основна роль повітряних мішків у тому, що вони визначають механізм дихання птахів, особливо під час польоту.

Посилення процесів дихання у птахів досягається за рахунок практично безперервного газообміну. Він відбувається як під час вдиху, так і під час видиху (подвійне дихання).

Під час вдиху атмосферне повітря потрапляє по тоненьких бронхіолах у комірчасті легені, де й відбувається газообмін. Більша частина повітря під час вдиху надходить у повітряні мішки, об’єм яких у 10 разів більший за об’єм легень.

Органи дихання птаха: 1 — трахея; 2 — передні повітряні мішки; 3 — легені; 4 — задні повітряні мішки

Під час видиху повітря, що містить багато кисню, з повітряних мішків надходить до легень, де знову відбувається газообмін. Акт дихання у птаха, що летить, здійснюється завдяки зміні об’єму грудної клітки під час піднімання й опускання крил. Тому чим частіше відбувається змах крил, тим інтенсивніший газообмін.

Єдиним по суті органом дихання ссавців є легені. Роль шкіри в газообміні у них незначна: тільки близько 1 % кисню надходить через шкірні кровоносні судини.

Органи дихання ссавців: носова порожнина —> носоглотка —> гортань —>трахея —> бронхи —> легені (альвеолярні).

Бронхи в легенях галузяться на бронхіоли, які закінчуються міхурцями-альвеолами. Ці міхурці густо оплетені капілярною сіткою. Тут відбувається газообмін. Механізм дихання обумовлений зміною об’єму грудної клітки за рахунок руху ребер та особливої куполоподібної грудочеревної перетинки — діафрагми. Число дихальних рухів залежить від розмірів тварини, що пов’язано з відмінностями в інтенсивності обміну речовин. Так, у коня відбувається 8-16 дихальних рухів за хвилину, у людини — 15-20, у щура — 100-150, у миші — 200.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Органи дихання риб — зябра. Зяброві пелюстки пронизані густою капілярною сіткою. Тут відбувається газообмін.

• Еволюція органів дихання хребетних тварин: легеневі мішки —> легеневі мішки з перетинками —> губчасті або альвеолярні легені.

У ході еволюції збільшувалася площа стикання повітря з кров’ю (дихальна поверхня), тобто підвищувалася інтенсивність газообміну.

• Підвищення інтенсивності газообміну призводить до підвищення інтенсивності обміну речовин, що в кінцевому результаті обумовило теплокровність.