Что рыбе держаться спиной вверх и придает ей устойчивость?

Плавательный пузырь обеспечивает равновесное положение тела в воде и рыба, регулируя количество газов в нем может всплывать, погружаться или парить в воде. плавники разделяются на парные и непарные: парные (грудные и брюшные)-выравнивают положение тела рыб в воде,принимая участия в поворотах; непарные(спинные и анальные)-играют роль киля,а хвостовой вместе с хвостовым стеблем служит основным органом толкая рыбу вперед, направляя ее в право и влево.  во внутреннем ухе рыбы находится орган равновесия:   три на разных уровнях расположенных полукружных канала и примыкающие к ним расширения, в которых находятся "камешки" — отолиты. они рыбе сигналы о ее положении в воде.

Ко́рень — осевой, подземный вегетативный орган высших растений, неограниченным ростом в длину и положительным геотропизмом. корень осуществляет закрепление растения в почве и обеспечивает поглощение и проведение воды с растворёнными минеральными веществами к стеблю и листьям. на корне нет листьев, в клетках корня нет хлоропластов. кроме основного корня, многие растения имеют многочисленные придаточные корни. совокупность всех корней растения называют корневой системой. в случае, когда главный корень незначительно выражен, а придаточные корни выражены значительно, корневая система называется мочковатой. если главный корень выражен значительно, корневая система называется стержневой. некоторые растения откладывают в корне запасные питательные вещества, такие образования называют   1. главный, боковые, придаточные корни. кончик корня прикрыт корневым чехликом, выше чехлика - участок с корневыми волосками. 2. стержневая, мочковатая: - стержневая - характерна для двудольных: фасоль, горох, дуб, яблоня; - мочковатая - характерна для однодольных: лук, пшеница, кукуруза, лилия. ваван, если этого маловато, более подробно поищи сам.

Лишайники  —  це особлива група організмів. їх тіло  представлене сланню  —  вутворенні слані беруть участь гриби та водорості. форма тіла лишайників буває накипною, листуватою та кущистою.  накипні  лишайники як тоненькі плівочки на камінні, корі дерев тощо. це дуже невибагливі організми, які можуть мешкати на голих скелях.  листуваті  лишайники мають вигляд пластиночки, трохи піднятої над поверхнею (стінна золотянка). слань  кущистих  лишайників нагадує маленький кущик. вони можуть оселятися на корі дерев, на ґрунті, багато їх у  тунд­рі, у  горах. як цілісний організм лишайники розмножуються вегетативно  —  окремими ділянками слані, в  яких серед гіфів гриба розміщені клітини водоростей. водорість і  гриб улишайниках можуть розмножуватись окремо. тривалий час вважали, що лишайник  —  ідеальний приклад взаємовигідного співжиття двох різних організмів. водорість постачає органічні речовини грибу, авін їй, у  свою чергу, воду змінеральними речовинами. однак зараз учені довели, що гриб у  лишайнику паразитує на водорості (хоча паразитизм пом’якшений), пригнічуючи її життєдіяльність. водорість лишайників може самостійно існувати, гриб  —  гине. лишайники поширені скрізь — від тропіків до холодних областей суходолу. живуть лишайники довго (сотні та тисячі років); щорічний їх приріст  —  від декількох часток міліметра до декількох міліметрів. оселяючись у  місцях, де немає ґрунту (на скелях, камінні, пісках), лишайники беруть безпосередню участь вутворенні первісних ґрунтів істворюють умови для оселення інших організмів. лишайники є  поживою для багатьох тварин, як безхребетних, так і  хребетних—  північних оленів та інших. у промисловості злишайників видобувають спирт, цукор, барвники, деякі лікарські речовини. отримуючи основні речовини з  повітря, лишайники не витримують його забруднення. вони єпоказниками чистоти повітря