Чим схожі й чим відрізняються пластиди та мітахондрії?

Мітохондрії  — це двомембранні органели, які можуть мати форму гранул, паличок або ниток. мембрани мітохондрій представлені зовнішньою і внутрішньою. внутрішня мембрана утворює вирости — кристи. внутрішнє середовище мітохондрій називається матриксом. у мітохондріях є дві порожнини. перша з них — це міжмембранний простір, розташований між зовнішньою і внутрішньою мембранами. друга — внутрішня камера, яка внутрішньою мембраною й заповнена матриксом. у клітині може бути від кількох штук до кількох тисяч мітохондрій. головне завдання мітохондрій — забезпечення клітин енергією. нові мітохондрії в клітині утворюються шляхом поділу старих. для забезпечення діяльності мітохондрій вони мають власну днк у формі кільцевих молекул і рибосоми прокаріотичного типу. енергія в мітохондрії виробляється в результаті процесу біологічного окиснення. у мітохондріях рослин окиснюються органічні речовини, синтезовані самою рослиною. мітохондрії тварин і грибів окиснюють органічні речовини, які організм отримує в результаті живлення, хоча і власні білки цих груп організмів також можуть розщеплюватися в мітохондріях. у результаті гліколізу (це перший етап вивільнення енергії з глюкози), який відбувається в цитозолі, утворюються трикарбонові сполуки. ці сполуки транспортуються з цитозолю в матрикс мітохондрії, де й відбувається їхнє окиснення до вуглекислого газу й води з ферментів. окиснення відбувається ступінчасто, і на кожному його етапі виділяється енергія у вигляді електронів і протонів. протони захоплюються молекуламипереносниками й накопичуються в міжмембранному просторі, а електрони залишаються на внутрішній стороні мембрани. накопичені по різні боки мембрани частки з різними використовуються клітиною для синтезу атф з адф і фосфатної кислоти. при цьому, за рахунок енергії електронів, які переміщаються по внутрішній мембрані, відбувається зміна конформації білків атф-синтетазних комплексів, у яких при цьому відкривається канал для протонів. пластиди  також є двомембранними органелами. їх форма може бути дуже різноманітною. виділяють три основні типи пластид — хлоропласти (зелені), хромопласти (червоні, оранжеві або жовті) і лейкопласти (безбарвні). мембрани пластид представлені зовніш- ньою і внутрішньою. внутрішня мембрана хлоропластів утворює вирости — ламели. ламели можуть утворювати окремі замкнені мішечки — тилакоїди. тилакоїди можуть об’єднуватися у групи — грани, які з’єднуються між собою з ламел. внутрішнє середовище  пластид називається стромою. як і мітохондрії, пластиди мають власну днк у формі  кільцевих молекул і рибосоми прокаріотичного типу.  розмножуються вони шляхом поділу. у деяких випадках пластиди одного типу можуть перетворюватися на інший. наприклад, під час пожовтіння листя восени хлоропласти перетворюються на хромопласти. ці органели виконують різні функції. у них можуть накопичуватися запасні поживні речовини. з різних пластид рослини забезпечують забарвлення окремих своїх частин у різний колір. але найголовнішою функцією є здійснення фотосинтезу. цю функцію виконують хлоропласти. у результаті фотосинтезу з вуглекислого газу й води з сонячної енергії утворюються вуглеводи. цей процес складається з двох основних фаз — світлової і темнової.

Лизосомы. когда в клетку пищевые частицы, их необходимо переварить, т. е. разрушить до таких веществ, которые клетка может использовать. для того чтобы переваривание стало возможным, фагоцитарный пузырек, в котором находится пищевая частица, должен слиться с лизосомой. лизосома — это маленький мембранный пузырек диаметром 0,4—1 мкм, содержащий около 50 разных видов пищеварительных ферментов, способных расщеплять белки, углеводы,  липиды , нуклеиновые кислоты. все эти ферменты находятся в лизосомах в неактивном состоянии, иначе бы они разрушили мембрану лизосомы, вышли бы в  цитоплазму   и переварили бы содержимое самой клетки. формируются лизосомы в комплексе гольджи (рис. 33), где накапливаются пищеварительные ферменты.

Люди всегда получали огромное удовольствие от говорящих попугаев. однако никто так и не может объяснить, почему этим птицам удается имитировать человеческую речь.  некоторые считают, что особому строению языка, а он у попугаев большой и толстый, эти птицы могут говорить. может быть, такой язык и птицам воспроизводить слова, но он, к сожалению, не решает дело. так, у другой говорящей птицы, вороны, нет толстого язычка. а вот у орлов и соколов, наоборот, языки длинные и толстые, но разговаривать они не умеют. а может быть, попугаи умные птицы? не думаю. специалисты , что они просто имитируют человеческую речь, не задумываясь над смыслом произнесенных слов. но тем не менее им как-то удается проследить ассоциативные связи между некоторыми выражениями и действиями.  скорее всего строению органов речи и слуха попугаи могут говорить. а еще, очевидно, звуки, произнесенные человеком, чем-то напоминают звуки, издаваемые самими же попугаями. поэтому птицам легко их воспроизводить.  попугаи неприхотливы. поэтому моряки любят брать их с собой в долгие плавания. хотя попугай — тропическая птица, он может прижиться в странах с умеренным климатом и даже привыкнуть к холодным зимам.  попугаи — смелые и преданные друг другу птицы. если грозит опасность, они все на своего противника. в поисках пищи попугаи перепрыгивают с ветки на ветку, себе клювом удерживать равновесие. а своими лапками птица не хуже, чем человек руками, особенно когда держит в них добычу.