Как называется искусственная разновидность животных

Восени 1475 Іван III відправився в Новгород. По шляху проходження і в самому місті до нього зверталися жителі з численними скаргами на зловживання бояр. Іван, порушуючи новгородські традиції, сам судив і творив розправу, частина бояр в ланцюгах відправляв до Москви, щоб там продовжити розслідування. Всі обвинувачені бояри були противниками Москви. Іван, таким чином, не тільки виступав у ролі народного захисника, але і знищував своїх суперників, послаблював новгородську вольницю.

Згадайте, яку роль в управлінні Великим Новгородом грав посадник. Чи міг купець стати посадником?

Навесні 1477 до Москви прибули новгородські посли. При зверненні до Івана вони вжили титул «государ», в той час як раніше великий князь іменувався «паном»: «Пан Великий Новгород» вів переговори з «паном великим князем». Ця обмовка була використана Іваном Васильовичем. Він відправив у Новгород своїх послів дізнатися, про яку державу вели мову посли.

А коли на новгородському віче був убитий один з прихильників московського князя, Іван вважав це вагомою причиною для нового походу. Великокнязівські війська взяли Новгород в кільце оточення. Обложені новгородці були змушені погодитися на всі вимоги московського князя.

Відправка Марфи Борецкой і новгородського вічового дзвони в Москву в 1478 році. Художник А. Д. Кившенко

У січні 1478 самостійність Новгорода була ліквідована, віче розпущено, а вічовий дзвін – символ новгородської вольниці – відвезений до Москви. Виборних посадників і тисяцьких замінили московські намісники.

Спочатку Іван III обіцяв не віднімати вотчин у новгородських бояр. Однак незабаром він став зганяти власників з насидженої землі і віддавати її людям, які служили московському князю.

Объяснение:

Источник: https://moyaosvita.com.ua/istoriya/priyednannya-novgoroda-do-moskvi/

Квокка внешне напоминает кенгуру или валлаби, но имеет короткий, даже относительно размеров тела, хвост, который не выполнять роль опоры[2]. Размером квокка с большую домашнюю кошку или среднюю собаку. Длина тела — около полуметра, хвост — около 30 см. Масса — от 2,5 до 5 кг. Квокка травоядна и ведёт преимущественно ночной образ жизни.

Квокка беззащитна перед хищниками, поэтому сохранилась на небольших островах Балд, Пингвин и нескольких изолированных континентальных участках в районе Албани (Западная Австралия), где отсутствуют лисы и кошки. Самая крупная популяция насчитывается на острове Роттнест. Квокка предпочитает сухие травянистые районы, густо поросшие кустарником, но при засухе часто встречается в болотистых местах[3][4].

Квокки очень любопытны и не боятся человека, часто подпускают его вплотную. Характерной чертой является «улыбка» на морде, которая появляется при расслаблении челюстных мышц, когда зверёк перестаёт жевать[4][5].