Чем отличается ветка сосны от ели поизз надо 20

Ель  вечнозелёное дерево с поверхностной корневой системой. достигает в высоту 35—50 метров.четырёхгранные хвоинки ( листья) , расположенные по спирали, сидят по одной на листовых подушечках. длина хвоинок  — 1— 2,5  см. шишки повислые, находятся на концах ветвей: сначала вертикально, а затем повисают. зрелые шишки продолговатые  — до 15  см длиной и 4  см шириной. сосна дерево высотой 25—40  м и диаметром ствола 0,5—1,2  м. длина корня   — 20—30метров.   ствол прямой  .в верхней части ствола и на ветвях кора тонкая, в виде хлопьев (шелушится) , оранжево-красная.  побеги вначале зелёные, затем к концу первого лета становятся серо-светло-коричневыми почки яйцевидно-конусообразные, оранжево- коричневые, покрыты белой смолой чаще тонким, реже более толстым слоем хвоинки расположены по две в пучке, (2,5-) 4—6(-9) см длиной, 1,5—2  мм толщиной, серо- либо сизовато-зелёные

сходны: тем что они парно-копытные

отличаются: если бы мы могли увидеть следы зебры, мы бы сразу поняли, что она не парнокопытная, а непарнокопытная:) У нее такие же следы как у лошади.

По классификации к отряду непарнокопытных относятся, кроме семейства лошадиных еще носороги и тапировые. Но это очень бедные семейства: в семействе носороги только носороги, в семействе тапировые только тапиры, а в семействе лошадиные только один род - лошади. А вот сами лошади состоят из нескольких подродов: лошадь, осел и зебра. Каждый из этих подродов делится еще на несколько видов (всего, в зависимости от систематики, их от 9 до 12). То есть получается, что зебра - это такая разновидность лошади. Только в полоску.

Попросите ребенка рассмотреть эти картинки и найти 4 отличия между нарисованными зеброй и лошадью (наличие полосок, грива, хвост, уши).

Объяснение:

Можливість соматичних психосоматичних взаємовпливів встановлена давно. Відомо, що життєрадісні люди, оптимісти, гумористично оцінюючи життєві ситуації менш хворіють і довше живуть. Відомо, що рани у воїнів загоюються швидше, якщо їх надихають великі ідеї, які супроводжуються підняттям настрою. Психосоматичні взаємовпливи, як психосоматичні хвороби, являють собою об'єктивну реальність. Серед складових хвороби синдромальних картин постійно співіснують ознаки соматичного неблагополуччя і симптоми зміни психіки.

Люба хвороба, навіть якщо вона не супроводжується руйнівними змінами мозкової діяльності, обов'язково змінює психіку хворого внаслідок появи нових, відсутніх до хвороби форм реагування хворого на хворобу. В цих випадках мова піде про вплив страхів, неспокою, хвилювання хворого за наслідок хвороби (своєрідних аутопсихогеній) на його особистість. Таке хвилювання має, як правило, складний характер і включає хвилювання суто індивідуальні (чим загрожує мені ця хвороба?), які завжди тісно взаємопов'язані з хвилюваннями, які мають суспільний (соціальний) характер, в зв'язку з відношеннями до даної хвороби, які склалися в суспільстві, з особливостями її соціального звучання. Останній варіант опасань найбільш яскраво виявляється при заразних, соціально небезпечних хворобах (чума, холера, сифіліс).

Порушення, які відбуваються в результаті розвитку соматичної хвороби, встановленого в організмі гомеостазу діяльності систем і органів супроводжується змінами характеру нервової імпульсації, яка надходить від таких систем (органів) в головний мозок, зміною вісцерально церебральної (соматопсихічної) рівноваги. В результаті змінюється фізіологічні параметри вищої нервової діяльності, що і складає фізіологічний механізм відхилень в психічній діяльності. Зворотній зв'язок вносить нові якості, видозмінюючи соматопсихічну рівновагу в цілому і специфіку психіки хворого.

Діапазон варіантів усвідомлення хвороби

Взаємовідносини між об'єктивним змістом хвороби і усвідомленням її розкривається краще на відносно простій моделі. Різна рана на долонній поверхні останньої фаланги вказівного пальця правої руки. Поверхня її чиста, кровотеча припинилася швидко, це звичайне, як правило, нешкідливе пошкодження тканин. Разом з тим зовнішня типовість такої рани у різних хворих супроводжується неоднаковою оцінкою, усвідомленням її: від повного душевного спокою і байдужості, сприйняття такої рани як незначного явища до панічної охопленості страхом з супроводжуючими вегетативними порушеннями.

У одного хворого ігалась саме така невгамовна реакцію ю Його уява малювала картини катастрофи, спочатку через " можливості повторної кровотечі", а пізніше у зв'язку з "можливістю зараженням правцем". Протягом тижня, коли вже зникли сліди самої рани, в хворій зміні свідомості його продовжували змінюватись уявлення про катастрофічні наслідки.

Объяснение: