Уматери и отца есть такой генетический признак, как отсутствие малых коренных зубов.в семье трое детей, у двоих из них также отсутствуют малые коренные зубы, у третьего зубы есть. определить: а)является ли мутация, вызывающая эту патологию доминантной или рецессивной б)генотипы родителей

p                   папа     x     мама

генотип           аа                   аа

1 поколение   аа аа аа аа    

соотношение 3 к 1 следовательно признак доминантный

Общеупотребительное название ряда брюхоногих моллюсков, которые в ходе эволюционного развития претерпели редукцию или полную утрату раковины (slugs – .; limaces – фр.; nacktschnecken – слизни противопоставляются брюхоногим с хорошо развитой раковиной (улиткам). форма слизня независимо возникала в нескольких группах водных и наземных брюхоногих моллюсков, поэтому совокупность всех видов рассматривают не как таксон, а как экологическую форму. иногда слизней, сохранивших рудиментарную раковину, называют полуслизнями (. semislug). © rasbakпредполагают, что редукция и последующая утрата раковины имела экологические предпосылки и происходила, например, при переходе к обитанию в плотных зарослях водных растений или лесной подстилке. согласно другой гипотезе, причиной стал дефицит необходимого для постройки раковины кальция в регионах, где формировались группы, в которых возникла форма слизня. важным следствием слабого развития или отсутствия раковины оказывается неспособность изолироваться от окружающей среды при нападении хищника или наступлении неблагоприятных (например, засушливых) условий.

Корінь — вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в грунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження. поява кореня в процесі еволюції рослин — важливий ароморфоз, одне з пристосувань до життя на суходолі. вперше справжні корені з'являються у папоротеподібних. потім у квіткових рослин завдяки ідіоадаптаціям формуються різні типи коренів, здатних виконувати додаткові функції. так, у деяких рослин у коренях відкладається запас поживних речовин, що зумовлює їх потовщення, утворення коренеплодів (морква, редиска, буряки) або кореневих бульб (жоржини, пшінка). зародок кореня закладається одночасно з брунькою в зародку насінини і називається зародковим коренем. під час проростання насінини цей корінь перетворюється на головний, або первинний, корінь, здатний до галуження. паралельно з ростом на ньому з'являються бічні корені першого порядку, які, в свою чергу, корені другого порядку, на них виникають корені третього порядку і т. д. крім головного і бічних коренів у рослин утворюються й додаткові корені, які формуються на стеблах, листках, але не на корені. сукупність усіх цих коренів (головного, бічних різних порядків та додаткових) утворює кореневу систему. за формою розрізняють два типи кореневих систем: стрижневу і мичкувату (мал. 1). стрижнева має добре виражений головний корінь, який займає в грунті вертикальне положення; від нього відходять бічні корені, що розміщуються в грунті радіальне. вона трапляється у більшої частини дводольних рослин. у мичкуватої системи всі корені майже однакові за розмірами, за походженням це додаткові корені, які пучком ростуть від основи стебла. мичкувата коренева система формується під час кущіння. при цьому на підземній частині стебла утворюється вузол кущіння, з якого розвиваються додаткові корені, що й веде до утворення мичкуватої кореневої системи. така система характерна для більшості однодольних рослин. відмінності між цими двома основними кореневими системами виявляються вже під час проростання насіння. у дводольних рослин із зародка насінини проростає один корінець, який потім стає головним коренем. у однодольних рослин найчастіше проростає кілька корінців. потім ишіи ріст припиняється і на підземній частині стебла формується мичка додаткових коренів.