Доклад на тему: "эндокринная система" 5-6 классов

Эндокри́нная систе́ма — система регуляции деятельности внутренних органов посредством гормонов, выделяемых эндокринными клетками непосредственно в кровь, либо диффундирующих через межклеточное пространство в соседние клетки. не́йроэндокри́нная (эндокринная) система координирует и регулирует деятельность практически всех органов и систем организма, обеспечивает его адаптацию к постоянно изменяющимся условиям внешней и внутренней среды, сохраняя постоянство внутренней среды, необходимое для поддержания нормальной жизнедеятельности данного индивидуума. имеются чёткие указания на то, что осуществление перечисленных функций нейроэндокринной системы возможно только в тесном взаимодействии с иммунной системой[1]. эндокринная система делится на гландулярную эндокринную систему (или гландулярный аппарат), в которой эндокринные клетки собраны вместе и формируют железу внутренней секреции, и диффузную эндокринную систему. железа внутренней секреции производит гландулярные гормоны, к которым относятся все стероидные гормоны, гормоны щитовидной железы и многие пептидные гормоны. диффузная эндокринная система представлена рассеянными по всему организму эндокринными клетками, продуцирующими гормоны, называемые агландулярными — (за исключением кальцитриола) пептиды. практически в любой ткани организма имеются эндокринные клетки.

в тілі риби розрізняють три відділи: голову, тулуб і хвіст. органи руху — плавці: парні — грудні та черевні, непарні — спинний, хвостовий та анальний. хвостовий плавець служить для поступального руху і виконує роль руля. парні плавці забезпечують збереження рівноваги тіла, повороти, переміщення у вертикальному напрямку в товщі води. усе тіло риб, за винятком голови, вкрите кістковою лускою. шкіра має багато залоз, що виділяють слиз, який зменшує тертя об воду і захищає покриви від проникнення бактерій. кровоносна система риб замкнена. одне коло кровообігу. серце двокамерне. венозна кров із серця поступає в зябра, де насичується киснем, а потім у всі органи тіла. кров розносить поживні речовини, здійснює газообмін. серце скорочується рідко — 20 ударів за хвилину. обмін речовин відбувається повільно, тому температура тіла риб залежить від зовнішнього середовища. риби є холоднокровними тваринами. риби дихають розчиненим у воді киснем, орган дихання — зябра. справа і зліва в стінці глотки є 6—7 зябрових щілин. вони підтримуються зябровими дугами, на яких розміщені зяброві пелюстки. зверху зябра прикриті зябровими кришками. кровоносні судини утворюють густу сітку капілярів. газообмін відбувається в капілярах зябрових пелюсток. частково в газообміні бере участь плавальний міхур. плавальний міхур — це виріст кишечника, заповнений сумішшю газів. він характерний лише для кісткових риб. очі не мають повік, риби бачать на невелику відстань. ніздрі не сполучені з глоткою, а ведуть у замкнений мішок, де містяться рецептори нюху. смакові рецептори розташовані в ротовій порожнині, а також на всій поверхні тіла, так само, як і рецептори 1 дотику. у товщі черепа риби розташоване внутрішнє вухо, не сполучене з зовнішнім середовищем.   для риб характерний нерест — певна послідовність безумовних рефлексів (інстинкт) та фізіологічних процесів, спрямованих на розмноження. під час нересту самки виділяють ікринки, а самці поливають їх молоками, що містять сперматозоїди. отже, у кісткових риб спостерігається зовнішнє запліднення.

Ферменти — це білкові каталізатори, які регулюють швидкість та специфічність хімічних реакцій. ферменти при кип’ятінні денатурують. на початковому етапі травлення важливу роль відіграє слина. за добу слинні залози виробляють 0,5-2л слини. вона містить 99,4-99,5 % води, решта — сухий залишок, що складається з органічних і неорганічних речовин. муцин надає слині в’язкості. фермент слини амілаза розщеплює полісахариди (крохмаль) на дисахариди та частково на глюкозу. лізоцим слини — речовина, що має бактерицидні властивості