Найти сходства и отличия строения скелета млекопитающих и пресмыкающихся

Скелет млекопитающего: 1 — верхняя челюсть; 2 — нижняя челюсть; 3 — череп; 4 — зубы; 5 — шейные позвонки; 6 — грудные позвонки; 7 — поясничные позвонки; 8 — хвостовые позвонки; 9 — ребра; 10 — лопатка; 11 — плечо; 12 — предплечье; 13 — кисть; 14 — тазовая кость; 15 — бедро; 16 — голень; 17 — стопакости млекопитающих прочные, многие срастаются вместе. череп крупный, состоит из меньшего, чем у рептилий, числа костей, так как многие срастаются еще в эмбриональном периоде. челюсти сильные, вооруженные зубами, которые находятся в углублениях — альвеолах.позвоночник состоит из следующих пяти отделов: шейного (семь позвонков), грудного (двенадцать позвонков), поясничного (шесть-семь позвонков), крестцового (четыре слившихся позвонка) и хвостового отдела из разного числа позвонков у разных млекопитающих. позвонки массивные, с уплощенными поверхностями тел. к позвонкам грудного отдела причленя-ются ребра, часть их соединяется с грудиной, образуя грудную клетку. пояс передних конечностей состоит из парных ключиц и парных лопаток. кора-коиды (вороньи кости) у большинства зверей редуцированы. у лошадей и собак, у которых ноги движутся только вдоль продольной оси тела, редуцированы и ключицы. пояс задних конечностей (тазовый пояс) состоит из двух крупных тазовых костей. каждая из них возникла при срастании лобковой, седалищной и подвздошной костей. тазовые кости срастаются с крестцом.у млекопитающих сложная система мышц. наиболее развиты мышцы, двигающие конечности. они начинаются на костях поясов и прикрепляются к костям свободной конечности. длинные сухожилия подходят к костям стопы и кисти, что обеспечивает хорошую подвижность конечностей, расширяя их приспособительные (адаптивные) возможности.хорошо развиты межреберные дыхательные мышцы, сокращение которых поднимает и опускает грудную клетку. есть мышцы, которые соединяются с кожей: например мимические мышцы, сокращение которых вызывает подергивание кожи, движение шерстного покрова, вибрисс. у всех млекопитающих грудная полость отделена от брюшной мускулистой перегородкой — диафрагмой. она широким куполом входит в грудную полость и прилегает к легким.

Відповідь:

У рослинних клітинах вакуолі переважно займають більше 30 % об'єму, а в окремих випадках навіть до 90 %. Вакуолі рослин споріднені із лізосомами тварин і містять велику кількість гідролітичних ферментів, проте їхні функції не обмежені тільки перетравленням біополімерів. Зокрема цей компартмент може використовуватись для зберігання, як поживних речовин так і відходів метаболізму. Також вакуолі дають можливість економно і швидко збільшувати розмір клітини не збільшуючи об'єму цитоплазми. Не рідко одна клітина може містити кілька вакуоль з різними функціями[1].

Вакуолі рослин необхідні для регулювання тургорного тиску та pH цитоплазми. Наприклад, у випадку зростання кислотності навколишнього середовища надмірне надходження протонів у цитолазму принаймні деякою мірою компенсується їх транспортом всередину вакуоль. Схожим чином підтримується і тургор, частково завдяки контрольованому розщепленню та синтезу полімерів, таких як поліфосфати, у вакуолях, а частково, завдяки зміні швидкості транспроту амінокислот, цукрів та інших малих молекул через плазмалему та тонопласт (мембрану вакуолі)[1].

У вакуолях зберігаються найрізноманітніші речовини, деякі із яких можуть мати поживну цінність. Так у насінні квасолі і гороху вакуолі містять велику кількість білків. Коли насіння проростає білки розщеплюються гідролітичними ферментами, а амінокислоти транспортуються через тонопласт у циптоплазму. Також вакуолі можуть накопичувати пігменти, такі як антоціанін, зокрема у пелюстках для приваблення запилювачів. З іншого боку, ці органели також можуть містити речовини із відлякувальною функцією для захисту від рослиноїдних тварин[1].

Клітинний сік Вакуолі – водяниста рідина, що містить різноманітні неорганічні (фосфати, нітрати, хлориди) та органічні сполуки, які виділяє протопласт. У різних видів рослин і навіть у різних органах однієї рослини хімічний склад клітинного соку неоднаковий і може змінюватися з віком клітини.

1.Примером мутуализма является симбиоз рыб-клоунов с актиниями.

2.Муравьи и тли: некоторые виды муравьев, чтобы иметь постоянный запас медвяной пади, вырабатываемой тлей, защищают тлю от других насекомых хищников.

1.насекомоядные растения(хищничество).

2.лев, поедающий антилопу

1.паразитизм. трутовик ложный осиновый (гриб)

2.вши являются обязательными паразитами; если они будут удалены из кожи головы, они скоро умрут.

1.Конкуренция Дуба и Осины за солнечную энергию.

2.Конкуренция Ласки, Горностая и Черного хорька за пищу(мыши);

1.нахлебничество. Рыба прилипала, присасывающаяся к акулам и питающаяся остатками их еды

2.Мальки трески, живущие среди щупальцев медузы цианеи