Навіщо людині два кола кровообігу ?

  усі артерії, вени й капіляри в організмі людини об'єднуються в два кола кровообігу: велике та мале. велике, або тілесне, коло кровообігу служить для доставки всім органам і тканинам тіла поживних речовин і кисню. мале, або легеневе, коло кровообігу починається в правому шлуночку серця, звідки виходить легеневий стовбур, який поділяється на праву та ліву легеневі артерії, а останні розгалужуються в легенях на артерії, перехідні в капіляри. у капілярних сітках, які обплітають альвеоли, кров віддає вуглекислоту і збагачується киснем.

для того, что бы   разносить по организму 2 вида крови, "венозну" и "артеріальну".

Совокупность превращений веществ и энергии в организме, обеспечивающих его жизнедеятельность. ф. энгельс, определяя жизнь, указывал, что её важнейшее свойство — постоянный обмен веществ с окружающей природой, с прекращением к-рого прекращается и жизнь. о. в. и э.— специфич. и непременный признак жизни. значение о. в. и э. заключается в восстановлении в организме и теряемых им веществ, необходимых для построения всех его структурных элементов, и в обеспечении жизненных функций организма энергией. образующаяся в процессе обмена веществ энергия используется для поддержания темп-ры тела, совершения работы, роста и развития организма и обеспечения структуры и функции всех клеточных элементов. т. о., обмен веществ и превращение энергии неразрывно связаны между собой и составляют единое целое. о. в. и э. включает два основных, непрерывно связанных между собой процесса — ассимиляцию (анаболизм) и диссимиляцию (катаболизм). ассимиляция — совокупность . реакций, приводящих к использованию и переработке веществ, поступающих в организм из внешней среды, и образованию из них сложных . соединений, входящих в состав цитоплазмы клеток и тканей; связана с потреблением энергии. диссимиляция заключается в распаде веществ, входящих в состав клеток и поступивших извне, на более простые соединения, к-рые затем выделяются в окружающую среду как продукты жизнедеятельности. реакции о. в. и э. происходят в субклеточных структурах в определённой последовательности и осуществляются с ферментов. о. в. и э. включает 3 этапа: 1) превращение пищевых веществ в пищеварит. органах (см. пищеварение) и всасывание; 2) промежуточный обмен, включающий процессы ассимиляции и диссимиляции веществ в тканях организма; 3) образование и выделение конечных продуктов обмена из организма с мочой, калом, выдыхаемым воздухом и т. д. кол-во энергии, выделяемой на каждом этапе о. в. и э., различно. на 1-м этапе происходит расщепление составных частей пищи — белков до аминокислот, углеводов до глюкозы, липидов до свободных жирных к-т и глицерина; выделение энергии происходит в незначит. кол-вах — 0,6% энергии белков и углеводов, ок. 1% энергии липидов. 2-й этап — окисление веществ, образовавшихся на 1-м этапе, до ацетилкоэнзима-а, α-кетоглутаровой и щавелевоуксусной к-т. при этом освобождается 1/3 всей энергии, заключённой в питательных веществах. 3-й этап сопровождается окислением ацетилкоэнзима-а в цикле трикарбоновых к-т до конечных продуктов обмена — со2 и н2о. этот этап характеризуется освобождением 2/3 всей энергии питательных веществ. 40% энергии, образовавшейся в процессе обмена веществ, превращается в теплоту и св. 60% используется для синтеза макроэргических соединений. соотношение между кол-вом энергии, поступившей с питательными веществами корма, и кол-вом энергии, отдаваемой во внешнюю среду, наз. энергетич. организма. определение этого имеет большое теоретич. и практич. значение, особенно для расчёта кормовых рационов. коэфф. полезного действия реакций о. в. и э. выражается кол-вом энергии, к-рое при данной темп-ре может быть превращено в работу. для каждого организма характерен т. н. основной обмен, под к-рым подразумевают то минимальное кол-во энергии, к-рое необходимо при полном покое организма. основной обмен определяют для оценки типа о. в. и э. и . норм кормления. приспособление уровня обменных процессов к организма осуществляется регуляторными системами, к-рые включают автоматич. регуляцию на уровне внутренней среды клетки при механизмов субклеточных структур (важную роль в о. в. и э. клетки играют биол. мембраны), эндокринную (см. гормоны) и нервную регуляции (см. нейрогуморальная регуляция). важное место в о. в. и э. занимают витамины, минеральные вещества, в т. ч. микроэлементы. витамины участвуют в ферментативных реакциях в составе коферментов, напр. производное витамина b1 — тиаминпирофосфат — служит коферментом при окислительном декарбоксилировании α-кетокислот. важную роль в минеральном обмене играют na, к, са, р и др. неорганич.соединения. fe входит в состав гемоглобина и миоглобина. для активности ферментов необходимы микроэлементы (си, mn, mo, zn и контроль за ходом о. в. и э. лежит в основе ранней . диагностики мн. болезней с.-х. животных. разработано большое кол-во методов исследования, к-рые позволяют проводить анализ микроколичества биол. субстратов с применением экспресс-методов и быстродействующей автоматич. аппаратуры. см. также азотистый обмен, жировой обмен, углеводный обмен. лит.: топарская в. н,, и патология углеводного, липидного и белкового обмена, м., 1970; комаров ф. и., коровкин б, ф., меньшиков в. в., исследования в клинике, л., 1976; држевецкая и. а., основы обмена веществ и эндокринной системы, м., 1977.

Маючи велику екологічну пластичність, тобто здатність при­стосовуватися до найрізноманітніших ландшафтних і кліматич­них умов, птахи розселилися по всій земній кулі, утворивши в різ­них її регіонах специфічні «життєві форми». на узбережжі морів і океанів, на великих річках і озерах меш­кають численні водоплавні птахи. пристосування цих птахів до умов середовища такі: на задніх кінцівках — суцільні або розділе­ні плавальні перетинки; пір’я змащується жировою змазкою; під шкірою — товстий шар жиру, що надійно захищає тіло від надмір­ної тепловіддачі; форма тіла видовжена, лапи виступають далеко назад, що забезпечує швидке пересування у воді та під водою на річках, озерах, болотах живуть птахи іншого типу. не всі вони можуть плавати і пірнати, але основне місце їхнього перебу­вання — очеретяні, осокові хащі. задні кінцівки у них з довгими гнучкими пальцями, що дає їм змогу: ходити по лататтю, як по землі (пастушкові); на довгих ногах, як на ходулях, легко і зручно ходити мілководними болотами та косами (чаплі, журавлі, леле­ки). деякі птахи живуть у заростях, але основний вид пересуван­ня і пошуку їжі — плавання (лебеді, гуси, качки). у лісових птахів зовсім інші пристосувальні ознаки. найкращі дереволази — дятли, повзики — лазять по стовбурах і гілках дерев за міцних зігнутих кігтів, підпираючись жорсткими, твердими стерновими перами. міцний дзьоб і довгий язик ­гають їм видобувати з щілин кори і деревини поживу, видовбува­ти в деревині глибокі дупла для гнізд. лісових птахів дуже багато, особливо у вологих тропічних лі­сах. серед них є комахоїдні, м’ясоїдні та зерноїдні види, що зу­стрічаються в лісах різного типу, де вони займають різні яруси рослинності. ці птахи мають різну форму дзьоба, різне забарвлен­ня, голос та різний спосіб життя. птахи відкритих просторів та високогір’їв також мають спе­цифічну будову дзьоба, довжину шиї, форму і довжину крил, що відповідає характеру їх життя і дозволяє конкурувати з близьки­ми . за способом живлення можна розрізнити такі життєві фор­ми птахів: травоїдні, зерноїдні, комахоїдні, хижі тощо. усі вони мають певні специфічні пристосування до пошуків, захоплення, обробки та перетравлювання їжі. серед хижих і комахоїдних пта­хів є види швидкого польоту (серпокрильці, ластівки, соколи), які можуть розвивати під час полювання за здобиччю величезну швидкість. існують й такі, які більше пересуваються на ногах, ніж літають (деркач). є птахи, які зовсім не літають, але вони теж добре пристосовані до навколишнього середовища: пінгвіни чудо­во плавають і пірнають, страуси швидко бігають.