Какие животные имеют внешний скелет из хитины?

Членистоногие, естественно.

голонасінні дістали таку назву тому, що їхнє насіння розвивається на споролистках відкрито, не обгорнуте стінкою зав'язі ("голе"). поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке й швидке поширення голонасінних рослин на суші.

в процесі еволюції насінина з'явилась раніше, ніж квітка й плід. у голонасінних насіння не захищене стінками плоду і лежить відкрито на спорофілоносних листках. не менш важливим пристосуванням до життя на суші є можливість внутрішнього запліднення (без води). пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями.

потрапляючи на розміщений відкрито насіннєвий зачаток (насіннєву бруньку), він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. після запліднення з насіннєвих зачатків формується насіння. в насінині вже є зародок з корінцем, бруньками і зародковими листками (сім'ядолями), вкритими насіннєвою шкіркою і забезпеченими запасом поживних речовин.

з'явившись у кам'яновугільному періоді палеозойської ери, голонасінні досягли розквіту і набули значного поширення в мезозойську еру. проте вже на кінець ери багато з них вимерло, поступившись місцем покритонасінним рослинам.

сучасні голонасінні поділяють на чотири класи: саговники, гінкгові, гнетові і хвойні. найбільше значення з них мають хвойні.

хвойні  — найчисленніші і найпоширеніші сучасні голонасінні рослини, їх налічують 560 видів. за своїм значенням у природі і для людини вони посі друге місце після покритонасінних і являють собою групу рослин, що перебуває в розквіті. за зовнішнім виглядом — це дерева і кущі різних розмірів: від карликових сосен (соснапігмей гірських і ійських торфовищ заввишки до 1 м) до гігантських дерев (секвоя — 100 м заввишки і 11 м у діаметрі, мамонтове дерево — до 12 м у діаметрі). трав'янистих рослин серед хвойних не виявлено.

назву рослинам дали через голчасті (лускоподібні) листки — хвою, яка розміщена на пагонах поодинці або зібрана в пучки. у більшості хвойних листки багаторічні, однак у деяких видів вони щороку (модрина).

типовими представниками хвойних є сосна звичайна і ялина — основні лісоутворювальні породи лісової зони.

     

сосна  — світлолюбна рослина, зовнішній вигляд якої залежить від умов життя. в густому лісі дерева сосни прямі, стрункі, з гладеньким стовбуром, досягають 35—40 м заввишки. "прозора" крона розміщується на самій верхівці. нижні бічні гілки не витримують затінення і рано відмирають. на відкритих місцевостях сосни мають крислату крону. соснові ліси зустрічаються в найрізноманітніших умовах, у тому числі на піщаних ґрунтах, болотах, крейдяних горах, голих скелях.

коренева система сосни стрижнева, дуже добре розвинена. крім довгих коренів, головних або бічних, є короткі дрібні і дуже галузисті бічні, як правило, з мікоризою. додаткових коренів немає. форма кореневої системи залежить від типу ґрунту. так, на піску у сосни крім глибоких коренів розростаються численні поверхневі, на болотах — лише поверхневі корені.

стовбур сосни має тонку кору (флоема голонасінних не містить клітин супутників) і масивну деревину, яка складається з трахеїд. паренхіми в деревині дуже мало. вона розміщена навколо смоляних ходів — видовжених міжклітинних просторів у вигляді каналів, заповнених ефірними оліями, смолою, . усі ці речовини виділяються клітинами одношарового епітелію, який вистилає смоляний хід.

у стовбурах сосни чітко виражені річні кільця приросту деревини. вони утворюються, як і у квіткових рослин, у результаті сезонної періодичності в діяльності камбію.

сосна — вічнозелене дерево, її листки — сизо-зелені голки (хвоя) — живуть 2—3 роки. розміщуються попарно на молодих гілках на верхівках пагонів. поверхня хвої вкрита товстим шаром кутикули, під якою знаходяться дрібні клітини епідермісу з сильно потовщеними стінками. продихи містяться глибоко в мезофілі і заповнені зернами воску. таке розміщення продихів є пристосуванням для зменшення випаровування води. завдяки цьому взимку сосна за наявності хвої випаровує води в десятки разів менше, ніж оголені покритонасінні.

ранньої весни на гілках сосни із зимуючих бруньок з'являються нові пагони. розрізняють два типи пагонів: видовжені, вкриті буруватими лусками, і і, що сидять у пазухах цих лусочок і несуть по дві хвоїни. молоді хвоїни нових пагонів м'які, мають яскраво-зелене забарвлення. у другій половині літа на кінці видовжених пагонів бруньки, що надійно захищені щільно притисненими одна до одної тонкими лусками, вкритими шаром смоли. це зимуючі бруньки.



Регуляция численности популяции может происходит и под воздействием стресса у животных, когда в условиях перенаселения у ряда млекопитающих происходят резкие изменения ­ческого состояния, которые    прежде всего, влияют на  органы нейроэндокринной системы, что отражается на поведении животных, изменяя их устойчивость к заболевани­ям и другим стресса. иногда это приводит к повышенной смертности особей, а потом — к снижению плотности популяции. пример: -  зайцы-беляки, например, в периоды пика численности часто внезапно погибают от «шоковой болезни» ( наступление высокой или низкой численности   чередуется через доста­точно равное число лет. например, полный цикл из­менения численности зайца-беляка (от пика и до пика), в зависимости от региона, совершается за 10, 12 или даже 14 лет. у зайца-русака он короче, дости­гая 6-8 лет). -  у некоторых видов рыб при высоком обилии особей взрослые переходят на питание сво­ей молодью, в результате чего численность популяции снижается