Стрекательные клетки располагаются в основном: а) на подошве б) в кишечной полости в) во внутреннем слое клеток г) на щупальцах

Представители семейства достигают размера 5—8 см, ведут подземный образ жизни, обитают в вырытых ими норках. брюшко примерно в 3 раза больше головогруди, мягкое, веретенообразной формы, диаметром у взрослых особей около 1 см. на конце брюшка заметны парные нитевидные придатки – церки, длиной до 1 см. грудной панцирь твердый, строение его таково, что голова может частично убираться под его защиту. на голове хорошо заметны два больших фасеточных глаза, длинные усы-антенны и две пары щупалец, обрамляющих ротовой аппарат грызущего типа. передняя пара конечностей у медведки видоизменена по сравнению с другими двумя, являясь превосходным инструментом для рытья земли. у взрослых особей крылья в сложенном состоянии имеют вид двух длинных тонких чешуй, часто превышающих длину брюшка. окраска тела: с верхней стороны брюшко тёмно-бурое, к низу светлеющее до оливкового, такой же расцветки конечности. голова и грудь тёмно-бурые. передние ноги копательные. надкрылья и крылья вполне развитые, реже встречаются бескрылые особи. летают на высоте от 50 см до 5 м.

Объяснение:

Сітківка людини має чотири типи фоторецепторів (1 тип паличок і 3 типи колбочок), кожен з яких є найбільш чутливим до конкретного діапазону електромагнітного випромінювання[325].

Колбочки найімовірніше були першими фоторецепторами в еволюційній історії, а палички розвинулись пізніше, як результат трансмутації колбочок[68]. В цій самій послідовності (спочатку колбочки потім палички) формуються фоторецептори під час ембріологічного розвитку ока ссавців[326].

Палички, що відповідають за зір в темряві та при зоряному світлі, складають ~95 % всіх фоторецепторів ссавців, мають тонкі довгі зовнішні сегменти, складені з окремих дисків, відокремлених від плазматичної мембрани і є в 1000 разів більш чутливими до світла, ніж колбочки[21]. Людська сітківка містить близько 100 млн паличок[28]

Три типи колбочок, що відповідають за гострий зір при денному світлі, складають лише ~5 % фоторецепторів, є більшими за розміром, мають коротші конусоподібні зовнішні сегменти, диски яких неперервно з'єднані з мембраною[28][327]. Сітківка людини містить ~5 млн колбочок[328]. Для порівняння, сітківка миші містить ~190 тис. колбочок, де вони складають 2,8 % від всіх фоторецепторів[329].

Традиційно три типи колбочок, які відповідають за триколірний зір у людини та деяких мавпових, називались «сині», «зелені» та «червоні», припускаючи, що збудження даного типу колбочки визначало відповідне кольорове сприйняття. Однак така термінологія наразі вважається не коректною, оскільки кольорові назви не відповідають ні довжинам хвиль максимальної чутливості колбочок, ні кольоровим сприйняттям, які постають після збудження одиничних колбочок[24].