Зчого складається травна система річкового раку

Складається з ротового отвору, глотки, стравоходу, шлунку, середньої кишки, задньої кишки, яка закінчується анальним отвором і кишечнику. ротовий отвір розташований знизу голови, ротовими органами: верхньою губою, парою верхніх та двома парами нижніх щелеп, трьома парами ногощелеп. верхнягуба  — це непарна пластинка над  ротом, пара верхніх щелеп  — потовщені пластинки із зубцями для перетирання їжі. ногощелепи  — це три передні пари коротких грудних кінцівок. у передній «жуйній» частині шлунку знаходяться три хітинові, просякнені вапном, жуйні пластинки, що перетирають їжу. у задній «цідильній» частині шлунку розташована з тоненьких виростів його стінок своєрідна стійка де  їжа  профільтровується. лише дрібні частки надходять у коротку середню кишку, де відбувається основне перетравлення (під дією травних соків залози  — печінки) і всмоктування їжі. у виростах печінки може відбуватися перетравлення і всмоктування їжі. анальний отвір знаходиться на середній пластинці хвостового плавця. для просочування шкірних покривів рака після линяння у шлунку його навесні та влітку виявляються камінці з вапняку. при линянні вистілка шлунку і задньої кишки сходяться разом із панциром. річковий рак  — всеїдна тварина (поліфаг). з рослин найбільшу роль у харчуванні європейських видів раків грають вищі водні та навколоводні рослини, багаті вапном: кушир (водяна кропива), елодея і харові види. будова ротового апарату дозволяє річковим ракам споживати і м'які рослини і жорсткі. вони дуже охоче пої стебла і кореневища очерету і осоки. їх добовий раціон становить приблизно 2,5% від живої ваги раку. раки також споживають дрібних равликів, водяних хробаків, личинок різноманітних комах, особливо ручейників, пуголовків і дуже рідко невеликих риб. харчовий спектр річкового рака змінюється в залежності від його віку. личинки довгопалого раку пої до 70-80% тваринної їжі. відразу після переходу до самостійного способу життя сеголеткі завдовжки 1,2-2  мм харчуються дафніями (59%), хірономі (25%). при досягненні довжини 2  см сеголеткі починають харчуватися комахами (18-45%) та їх личинками, зокрема, личинками ручейників, поденок, веснянок та ін. молюски з'являються в їжі сеголетків, коли їх довжина сягає 3  см, а риби  — при довжині 4  см. також раки їдять тваринні рештки.

1. отделы тела лягушки

глаза, веки, ноздри, передняя нога, задняя нога, кисть и пальцы, бедро, плечо, голень, стопа и пальцы.

2. Органы на голове

наружные ноздри, внутринее ноздри, барабанная перепонка, гортанная щель, язык,небо.

3. Особенности конечностей

Скелет свободных конечностей построен по типу системы многочленных рычагов, подвижно соединенных шаровидными суставами. В составе передней конечности выделяют плечо, предплечье и кисть. У бесхвостых земноводных локтевая и лучевая кости сливаются, образуя общую кость предплечья. Кисть подразделяется на запястье, пясть и четыре фаланги пальцев. Задняя конечность состоит из бедра, голени и стопы. Стопа включает кости предплюсны, плюсны и фаланги пяти пальцев. Задние конечности длиннее передних. Это связано с передвижением по суше прыжками, а в воде — с энергичной работой задних конечностей при плавании.

4. окраска покровов

Окраска большенства земноводных - покровительственная , в том числе и разбивающая контура тела.

5. лишена.

6. отдела секлета

6.  отдела скелета

смотри на картинку.

7. это и остальное на картинках.

грудной клетки нет.

3 камеры у серца

В эмбриональном, который также называют зародышевым, этапе онтогенеза происходит формирование всех основных органов и систем будущего организма. В постэмбриональном — их рост и развитие.

Эмбриональный этап начинается с момента слияния двух половых клеток. Постэмбриональный с момента вылупления либо рождения.

Нарушения в процессе эмбрионального этапа развития оставляют отпечаток на функциональности и внешнем виде организма на всю жизнь и часто бывают даже несовместимы с жизнью. Нарушения в постэмбриональном этапе зачастую поддаются коррекции и чаще не несут смертельной опасности для организма.

По ходу эмбрионального этапа развития организм проходит все стадии развития организма, которые предшествовали ему эволюционно. В постэмбриональном этапе развития общий вид организма существенно изменяется только в случае развития с метаморфозом (через стадию личинки или гусеницы).

В постэмбриональном этапе развития чаще принимают активное участие непосредственные родители организма (обеспечивают его едой, защитой и т. д.). В эмбриональном этапе участие принимает только материнский организм и только в пассивной форме.

На эмбриональном этапе гораздо более выражено влияние разнообразных мутагенных факторов на состояние организма. В постэмбриональном этапе развития влияние мутагенных факторов на организм существенно снижается.

Объяснение: