Тип плоские черви развитие прямое или непрямое?

Уплоских червей простой или с метоморфизмом ( типом развития)

Місця проживання та б життя. Плазунів можна зустріти у найрізноманітніших умовах наземно-повітряного та водного середовищ існування (крім полярних і приполярних областей). Більшість із них населяє тропіки та субтропічні райони (гекони, змії). На узліссях, у ярах і в садах зустрічається ящірка прудка, а на вирубках, що заростають, і поблизу боліт — ящірка живородна. Вдень на освітлених сонцем місцях ящірки полюють за різними комахами. У випадку небезпеки ховаються в норках або інших укриттях. У вологих лісах (під зваленими деревами, у гнилих пнях, лісовій підстилці) живе безнога ящірка веретільниця. Вона активна вночі, живиться дощовими червами, слизунами, личинками комах. У заростях чагарників по берегах боліт, рік, ставків і озер, на заплавних луках, у вологих і густих лісах, зрідка в сухих соснових лісах і у степу зустрічається вуж звичайний. Живиться він різними комахами, рибою, земноводними і деякими ссавцями (мишами, полівками). Гадюки заселяють різноманітні біотопи. Живляться комахами, земноводними, іншими плазунами, птахами і їх яйцями, дрібними ссавцями. Багато плазунів живе серед сипучих пісків пустель (агами). Деякі види ведуть напівводяний і водний б життя (морські черепахи, крокодили, морські змії).

Особливості зовнішньої будови. Тіло у плазунів довге (ящірки, крокодили, змії) або округле, випукле (черепахи). Зверху воно має роговий покрив, що складається з рогових лусок і щитків. У деяких видів плазунів поряд з роговими утворами є кісткові пластини. У черепах, наприклад, з кісткових пластин складається спинний і черевний щити панцира. Шкіра у плазунів суха, позбавлена шкірних залоз. Верхній зроговілий шар епідермісу та наявність у шкірі рогових лусочок, щитків, пластинок захищають її від висихання, механічних та хімічних впливів. У плазунів шкіра втратила здатність до газообміну і виділення продуктів життєдіяльності. Забарвлення тіла різноманітне, часто захисне. Ріст плазунів супроводжується періодичним линянням.

Кінцівки у плазунів, порівняно із земноводними, збільшилися у розмірах і перемістилися під тулуб, що дало їм змогу підняти тіло над ґрунтом і прискорити швидкість руху. Відсутність кінцівок у змій і безногих ящірок — явище вторинне, про що свідчать видозмінені залишки задньої пари кінцівок в удавів. У морських черепах кінцівки перетворилися на ласти, завдяки яким вони легко плавають у воді.

Особливості будови скелета. У скелеті розрізняють скелет голови (череп), тулуба (хребет) і кінцівок (скелет поясів та вільних кінцівок). Порівняно із земноводними, у плазунів відбулися прогресивні зміни у скелеті. Хребет складається з 5 відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового. Шийний відділ утворений різною кількістю (але не менше 8) рухомо з’єднаних між собою хребців. Череп за до одного потиличного виросту з’єднується з шийним відділом хребта, що забезпечує рухливість голови у вертикальній площині. Перший шийний хребець має вигляд кільця і може обертатися навколо зубоподібного відростка другого шийного хребця, що дає їм змогу повертати голову в різні боки. У плазунів до хребців грудного відділу прикріплюються ребра, які, з’єднуючись із грудиною, утворюють грудну клітку (крім змій, у яких вони закінчуються вільно). Грудна клітка захищає внутрішні органи, бере участь в актах вдиху і видиху, підсилює опорну функцію кінцівок. Парні кінцівки складаються з трьох основних частин (передня — з плеча, передпліччя та кисті; задня — зі стегна, гомілки та стопи). Відділи кінцівок рухомо з’єднуються між собою за до суглобів. У більшості плазунів кисть і стопа мають по 5 пальців.

М’язи у плазунів більш диференційовані, ніж у земноводних. Добре розвинені жувальні м’язи, що приводять у рух щелепи, а також м’язи шиї, кінцівок. Розвинулись міжреберні м’язи, що забезпечують рухи грудної клітки.

Объяснение:

ответ:Особенности строения папоротникообразных.

Обычны в наших хвойных лесах папоротники семейства многоножковых (Polypodiaceae): щитовник мужской, кочедыжник женский, гол окучник Линнея и другие.

Спорофит папоротников представлен крупным многолетним травянистым растением до 1 м высоты. Нижняя часть побега долго сохраняется в почве, образуя корневище. Корневище мощное, косое, 30 см длины и 2-3 см ширины. От корневища отходят листья и многочисленные придаточные корни.

От верхушки корневища отходит пучок зеленых длинночерешковых дважды перисто-рассеченных листьев, черешки которых густо покрыты бурыми пленками. Листья папоротников называются вайями. Растут листья папоротника медленно и своеобразно. Они развиваются в почках под землей 2 года. Только на третий год весной они появляются, а к осени отмирают. Молодые листья улиткообразно закручены. Кроме того, листья папоротников в отличие от всех прочих растений растут не основанием, а верхушкой. Вследствие длительного верхушечного роста вайи достигают крупных размеров.

Придаточные корни, как и стебель, имеют сосудистые пучки, Наличие проводящей ткани дает папоротнику больше преимуществ в выживании, чем мхам, поскольку всасываемая корнями вода по сосудам стебля передвигается в листья.

Объяснение: