Проведите наблюдения за движением цитоплазмы в клетках листа элодеи.сделайте выводы о влиянии изменений условий среды на клетку.заранее .

Движение цитоплазмы  первым, кто увидел и описал движение цитоплазмы в клетках харовых водорослей, был итальянец джованни лмичи (1786—1863 гг.) . стало уже классическим, примером, что наблюдение за передвижением цитоплазмы в клетке проводят обычно на листе элодеи. о движении цитоплазмы мы судим по перемещению находящихся в цитоплазме пластид. если через лист пропустить небольшой силы электрический ток, то движение цитоплазмы можно замедлить, а при постепенном увеличении тока цитоплазму можно и вовсе остановить, о чем будет свидетельствовать остановка пластид. рхли с листа снять напряжение — движение цитоплазмы возобновится.  еще более удобным объектом для наблюдения за движением цитоплазмы являются листья мха мниум; они состоят всего из одного слоя клеток, содержащих хлоропласты довольно крупных размеров. рассматривая под микроскопом лист этого мха, можно наблюдать за перемещением хлоропластов не только в пределах одной клетки, но и переход хлоропластов из одной клетки в другую. для этого достаточно поместить лист мниума в слабый раствор кислоты или этилового спирта. об интересном явлении — перемещении хлоропластов из одной клетки в соседнюю — ученые даже сняли фильм. 

Улитка прудовик имеет тонкоспиральную раковину с 5-6 завитками, обычно – закрученными вправо. Виды с левозакрученными раковинами водятся только в Новой Зеландии и на Сандвичевых островах. Степень ее вытянутости зависит от течения в данном конкретном водоеме – ширина может быть 0,3-3,5 см, высотой она от 1 до 6 см. С передней стороны в раковине имеется большое отверстие

Окрас прудовика зависит от природных особенностей места обитания. Чаще всего раковины – в коричневой палитре. А голова и тело – от желтовато-коричневого до иссиня-черного цвета.

Тело моллюска состоит из трех отделов – головы, туловища и ноги. Все эти части плотно прикреплены к внутренней поверхности раковины. Голова у улитки крупная, на голове – плоские треугольные щупальца, на краях их с внутренней стороны находятся глаза.

Членистоногі мають багато спільного з кільчастими червами, особливо з поліхетами. Проте через ряд ароморфозів вони досягли вищого ступеня диференціації тканин та органів, перш за все нервової системи й органів чуття; деякі групи мають складну поведінку, яка виявляється в піклуванні про потомство, здатності до складної будівельної діяльності, суспільному житті й навіть мові (наприклад, у вищих перетинчастокрилих).

Як і кільчаки, членистоногі — метамерні тварини. Їхнє тіло складається з ряду сегментів, проте метамерія членистоногих різко гетерономна. Групи подібних сегментів об'єднуються у відділи тіла — тагми. Найчастіше виділяються три тагми: голова, груди, черевце. У павукоподібних голова злита з грудьми в єдину тагму — головогруди; у трилобітів і багатоніжок є всього дві тагми — голова і тулуб. Особливе значення має процес цефалізації — утворення голови — тагми, де сконцентровані органи чуття (вусики, очі) та первинної переробки їжі (ротовий апарат).

Голова складається з головної лопаті, або акрона, та кількох передніх сегментів. На думку більшості вчених, акрон гомологічний простоміуму кільчастих червів. Голова членистоногих має 6 сегментів. Кількість сегментів, котрі входять до складу грудей і черевця, яке закінчується анальною лопаттю, або тельсоном (гомолог пігідія), різко коливається, проте в межах типу гається тенденція до стабілізації та зменшення їх кількості.