Що впливае на напрямок руху крови по организму

ну біологія ван лав*я згідна з дівчинкою)

рух крові по організму забезпечує робота серця, а точніше, його .

Цепь питания 1:

кислица обыкновенная ⇒ заяц-русак ⇒ лиса обыкновенная гриб-сапротроф.

В данном случае в роли продуцента выступает кислица, в роли растительноядного организма (консумента I) - заяц, консумент 2 -  лиса,   редуцент - гриб-сапротроф.

Цепь питания 2:

мятлик ⇒ слизень годый ⇒ ёж обыкновенный ⇒ лиса обыкновенная ⇒ бактерия-редуцент.

В данном случае в роли продуцента выступает мятлик, в роли растительноядного организма (консумента I) - слизень голый,  консумент 2 лиса, редуцент - бактерия.

Відповідь:

Більшість грибів складаються з міцелію і вегетативних (плодових) тел. Міцелій практично повністю або більшою своєю частиною занурений у субстрат. Він проникає в грунт, деревину, лісову підстилку, органи рослин-хазяїв, тощо. Поглинання поживних речовин відбувається всією поверхнею міцелію або за до особливих пристосувань, як у багатьох паразитичних видів. Спори, за рідкісним винятком, формуються на поверхні субстрату - на повітряному міцелії або на плодових тілах, що важливо для їх розповсюдження. Міцелій зазвичай утворюється зі спори, іноді зі шматочків міцелію або з інших елементів гриба. При проростанні спори формується паросткова трубка, яка поступово стає довшою, а потім починає гілкуватися. Зростає міцелій завжди верхівкою вперед, а галузиться по всіх напрямах.

За зовнішнім виглядом міцелій різних видів грибів подібний, але в його будові є істотні відмінності. У більш примітивних видів міцелій неклітинний. Він являє собою ніби-то одну клітку гігантських розмірів з великою кількістю ядер. Такий міцелій характерний для багатьох водних форм і деяких наземних грибів (мукор, різопус). У вищих грибів міцелій ділиться перегородками на клітини, в кожній з яких міститься від одного до декількох ядер.У ряду видів грибів, наприклад, дріжджових, міцелію немає, а їх вегетативне тіло виглядає як поодинокі клітини, які брунькуються або діляться. Доведено, що такий різновид вегетативного тіла являє собою еволюційну адаптацію до перебування в певних умовах, наприклад, в рідинах з великим вмістом цукрів.

У дослідженнях вчених було доведено, що в ході еволюції міцелій з'явився не відразу. У найпримітивніших із нині існуючих грибів мається вегетативне тіло у формі голого протопласта без клітинної оболонки, що розвивається всередині клітини хазяїна. Пізніше внаслідок еволюційних перетворень збільшення розмірів тіла грибів пішло по шляху формування нитчастих (міцеліальних) видів. При цьому поверхня і об'єм тіла гриба збільшуються одночасно, тому стає можливим практично необмежене його зростання та ефективне використання субстрату організмом.

На основі міцелію у різних видів грибів з'явилися множинні адаптації, пов'язані з умовами проживання. Це утворення різних видозмін міцелію і таких складних елементів, як плодові тіла, які можуть досягати великих розмірів і мати складну будову.

У макроміцетів найчастіше зустрічаються такі видозміни міцелію, як різоморфи і міцеліальні тяжі, які складаються з пучків гіф, що пронизують субстрат і досягають у довжину декількох метрів. Великі, добре розвинені міцеліальні тяжі називають різоморфами. Вони виглядають як шнури темного забарвлення.

Ще один різновид видозміненого міцелію - склероції. Це ущільнені переплетення міцелію, призначені для перенесення несприятливих умов середовища. Їх формують багато грибів для зберігання запасів поживних речовин, наприклад, для зимівлі.