Інкубаційна стадія (інкубаційний період ВІЛ-інфекції) – так званий період від самого початку зараження до прояву в організмі людини реакції у вигляді будь-якої клініки &”гострої інфекції” та/або виділення антитіл. Як правило, тривалість даної стадії триває від 3-х тижнів до 3х місяців, рідко бувають виключення – до року. Інкубаційна стадія несе в собі активне розмноження ВІЛ в організмі, але при цьому він клінічно себе ніяк не проявляє ті антитіла до ВІЛ не виявляються. Тобто на цій стадії підтвердити підозри на ВІЛ традиційними засобами неможна.
Стадія первинних проявів – первинна реакція організму на проникнення ВІЛ у виді проявів клінічного характеру та/або вироблення антитіл.Субклінічна стадія – її характеризує повільне нарощування імунодефіциту, це пов’язано з тим, що компенсується імунна відповідь за рахунок надлишкового відтворення та модифікації CD4 клітин. Збільшені лімфовузли є єдиним клінічним симптомом на цій стадії. В середньому ця стадія тримає від 5 до 8 років, але може як менше, так і на багато більше.
Стадія вторинних захворювань – вона настає в наслідок виснаження виду CD4 клітин через тривалий синтез ВІЛ по організму. В наслідок даного процесу, на фоні міцного імунодефіциту починають розвиватися інфекційні та/або онкологічні вторинні захворювання. Їх існування – клінічне підтвердження вторинної стадії.Термінальна стадія – на цьому етапі відбуваються необоротні процеси протягом вторинних захворювань, хворий гине на протязі декількох місяців.
Ферменты очень чувствительны к температуре и проявляют свою наивысшую активность при ее оптимальном значении, кото-рое для ферментов человека составляет 35–45 °С. При темпера-туре более 50 °С активность ферментов падает, а затем наступает их инактивация, так как структура активного центра фермента нарушается, и не происходит его соединения с субстратом.
выступают в роли аллостерических регуляторов (от греч. ἄλλος — «другой», στερεός — «участок»; воздействие регулятора происходит на специфический регуляторный центр фермента, который меняет сродство субстратного центра к субстрату вследствие изменения конформации всей молекулы).
III группа ингибиторов тканевого дыхания, к которым относятся цианиды (например, NaCN, KCN), сероводород (H2S), оксид углерода (II), (СО, угарный газ) необратимо блокируют цитохромоксидазу, т.е. 3-й пункт сопряжения дыхания и фосфорилирования.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Сочинение на тему значение бактерий человека