Особенности пищеварительной и выделительной системы у насекомых

Пищеварительная система: состоит из ротового отверстия, ротовой полости, глотки, пищевода, зоба, желудка, средней кишки, задней кишки и заканчивается анальным отверстием. между желудком и средней кишкой лежат особые слепо замкнутый с одного конца выросты. в них происходит всасывание пищи. например тараканы, они всеядны. в домах человека разнообразные пищевые продукты, остатки еды и т.д выделительная система: представлена мальпигиевыми . промежутки между внутренними органами у насекомых заполнены рыхлой тканью- жировым телом, в котором накапливаются питательные вещества и ненужные продукты обмена веществ. чем смогла, тем )

палочки і колбочки

Объяснение:

При потраплянні світла на фоторецептори (колбочки й палички) в них виникають складні фотохімічні, електричні, іонні та ферментативні процеси, які зумовлюють нервове збудження — сигнал. Він надходить по зоровому нерву до підкіркових (покрив середнього мозку, зоровий горб тощо) центрів зору. Потім спрямовується в кору потиличних часток мозку, де сприймається у вигляді зорового відчуття.

Весь комплекс нервової системи — рецептори світла, зорові нерви, центри зору в головному мозку, становить зоровий аналізатор.

Объяснение:

Сітківка людини має чотири типи фоторецепторів (1 тип паличок і 3 типи колбочок), кожен з яких є найбільш чутливим до конкретного діапазону електромагнітного випромінювання[325].

Колбочки найімовірніше були першими фоторецепторами в еволюційній історії, а палички розвинулись пізніше, як результат трансмутації колбочок[68]. В цій самій послідовності (спочатку колбочки потім палички) формуються фоторецептори під час ембріологічного розвитку ока ссавців[326].

Палички, що відповідають за зір в темряві та при зоряному світлі, складають ~95 % всіх фоторецепторів ссавців, мають тонкі довгі зовнішні сегменти, складені з окремих дисків, відокремлених від плазматичної мембрани і є в 1000 разів більш чутливими до світла, ніж колбочки[21]. Людська сітківка містить близько 100 млн паличок[28]

Три типи колбочок, що відповідають за гострий зір при денному світлі, складають лише ~5 % фоторецепторів, є більшими за розміром, мають коротші конусоподібні зовнішні сегменти, диски яких неперервно з'єднані з мембраною[28][327]. Сітківка людини містить ~5 млн колбочок[328]. Для порівняння, сітківка миші містить ~190 тис. колбочок, де вони складають 2,8 % від всіх фоторецепторів[329].

Традиційно три типи колбочок, які відповідають за триколірний зір у людини та деяких мавпових, називались «сині», «зелені» та «червоні», припускаючи, що збудження даного типу колбочки визначало відповідне кольорове сприйняття. Однак така термінологія наразі вважається не коректною, оскільки кольорові назви не відповідають ні довжинам хвиль максимальної чутливості колбочок, ні кольоровим сприйняттям, які постають після збудження одиничних колбочок[24].