у животных различают 4 типа тканей:
1)эпителиальную 2)соединительную; 3)мышечную 4)нервную.
1)эпителиальная ткань, или покровная - е е особенность в том, что клетки почти не содержат межклеточного вещества. эпителиальная ткань покрывает поверхность тела и выстилает внутренние органы, выполняя защитную, секреторную, всасывающую функции, а также газообмена и другие.2)соединительная ткань- е е клетки расположены в большом количестве межклеточного вещества. ею образованы опорные системы (скелет, сухожилия), а также все другие органы; она объединяет различные виды тканей в едином организме, обеспечивает питание, транспорт веществ, а также защищает организм от механических повреждений, от паразитов и ядовитых веществ.3) мышечная ткань - с остоит из мышечных клеток, способных воспринимать раздражения, идущие от нервной системы, и соответственно (путем сокращения) отвечать на них. мышечная ткань в зависимости от строения может быть гладкой и поперечнополосатой. мышечным тканям осуществляется движение организма или отдельных его частей.4)нервная ткань - имеет клетки (нейроны), способные воспринимать раздражения с особых образований — рецепторов, которые не только воспринимают раздражения, но и возбуждения (нервные импульсы). из тканей образуются отдельные части организма — органы . им свойственны определенное строение, специфические функции и определенное местонахождение.молекулярные комплексы, обеспечивающие соединения между смежными клетками или между клеткой и внеклеточным матриксом (ВКМ). Межклеточные контакты критически важны для жизне многоклеточных организмов. Среди контактов, опосредующих соединение двух клеток, выделяют плотные контакты, которые регулируют межклеточный транспорт и предотвращают диффузию мембранных белков; адгезивные контакты, которые связывают актиновый цитоскелет примыкающих друг к другу клеток; десмосомы, которые связывают промежуточные филаменты соседних клеток; щелевые контакты, обеспечивающие прямой перенос ионов и небольших молекул между соседними клетками. У беспозвоночных животных имеются септированные контакты, которые обладают такими же функциями, что и плотные контакты. У растений многие клетки соединены цитоплазматическими мостиками — плазмодесмами
Значення ссавців у природі та житті людини дуже велике і надзвичайно різноманітне. У природі ссавці забезпечують поширення насіння в природі (мишовидні гризуни, білки), знищення шкідників сільського господарства (ласка, горностай, комахоїдні, кажани). Ссавці є важливими ланками ланцюгів живлення майже в усіх екосистемах, у яких виконують роль консументів (споживачів) первинної і вторинної біомаси, регуляторів чисельності травоїдних тварин, санітарів у природі (гієни, шакали). Дрібні ссавці, які живуть у ґрунті, здійснюють важливу роль у процесах ґрунтоутворення (кроти, землерийки, сліпаки).
Багато видів ссавців є родоначальниками свійських тварин (наприклад, предком великої рогатої худоби був дикий бик – тур, дикий баран-муфлон став предковим видом для порід овець). Розведенням свійських тварин з метою створення нових порід та отримання необхідних продуктів харчування і сировини для промисловості, займається тваринництво. Ссавці можуть бути переносниками збудників інфекційних захворювань (пацюки, миші поширюють збудників чуми, лисиці – сказ) та гельмінтозів (собачі є хазяями ехінокока). Серед звірів є промислові (білки, ондатра, лисиця, морські котики), свійські тварини, які дають людині м'ясо, шкіру, молоко, масло, сало тощо (свині, велика та мала рогата худоба), допомагають перевозити вантажі (коні, осли), перебувають на службі (собаки) та ін. Багато видів ссавців пристосувалися жити біля людини і стали шкідниками сільського господарства (дикі кролики, зайці, мишовидні гризуни).
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Типы тканей животных, особенности их строения.