Як забезпечує точна передача спадкової матеріалу від материнської клітини до дочірньої?

Усі новоутворені клітини поступово збільшуються в розмірах (мал. 47). це стає можливим завдяки тому, що в них інтенсивно утворюються білки та інші органічні речовини. ріст клітин не може тривати нескінченно. щойно клітина сягає певних розмірів, її ріст припиняється, і вона знову набуває здатності до поділу. як відбувається розмноження клітин? один з важливих проявів життєдіяльності клітини - здатність до поділу. поділ - дуже складний процес (мал. 48). перед поділом у ядрі стають помітними хромосоми. кожна хромосома ділиться поздовжньо на дві половини. ці половини згодом розходяться до протилежних полюсів материнської клітини. навколо них формується ядерна оболонка. у новому ядрі опиняється стільки хромосом, скільки їх було в материнській клітині. далі ділиться цитоплазма. увесь вміст клітини також рівномірно розподіляється між двома новими клітинами. так з однієї материнської клітини утворюється дві дочірні. кожна з дочірніх клітин успадкувала по одній половині хромосом. тому за набором спадкової інформації вони нагадують материнську клітину. у період між поділами кожна з дочірніх клітин відновлює другу половинку хромосом. їх стає стільки, скільки перед початком поділу. кожна дочірня клітина поступово росте, досягаючи розмірів материнської, і знову набуває здатності до поділу. так організм росте й оновлює свій склад. здатність клітин до розмноження має виняткове значення для існування організмів. клітина має свою тривалість життя. і якщо на її місці не з’являтимуться нові клітини, такий організм невдовзі неодмінно загине. отже, багато клітин організму рослин, грибів і тварин здатні до періодичного поділу. мал. 48. етапи поділу клітини: 1. клітина готується до поділу, у ядрі видно складові хромосом у вигляді ниток (а). 2. початок поділу: хромосоми (б) добре видно в мікроскоп, можна навіть порахувати їхню кількість. 3. зникає оболонка ядра, хромосоми (б) прямують до центра клітини 4. хромосоми (б) розташовуються в ряд по центру клітини. 5. половини кожної хромосоми (в) розходяться до протилежних кінців клітини. 6. навколо кожної з груп хромосом формується ядерна оболонка, ділиться цитоплазма. утворюються дочірні клітини узагальнимо знання клітини як одноклітинних, так і багатоклітинних організмів виявляють такі властивості живого: вони ростуть, розвиваються й розмножуються. під час поділу клітини зазвичай утворюються дві дочірні, які є точною копією материнської. здатність клітин до розмноження забезпечує безперервність існування життя на нашій планеті. поповніть свій біологічний словник:   ріст., розмноження, поділ клітини. виберіть одну правильну відповідь 1.       розміри клітин збільшуються завдяки: а) росту; б) розмноженню. 2.       безперервність життя на землі забезпечується: а) ростом клітин; б) розмноженням клітин; в) обміном речовин; г) подразливістю клітин. установіть послідовність поділу клітин: а) утворення двох дочірніх клітин; б) розміщення хромосом посередині клітини; в) розходження частин хромосом до різних кінців клітини; г) ущільнення хромосом; д) поділ цитоплазми материнської клітини. установіть відповідність між органелами рослинної клітини та їхніми функціями (одна зайва). а ядро       1 фотосинтез б рибосоми       2 зберігання поживних речовин в хлоропласти       3 захист від впливів зовнішнього середовища г вакуолі з клітинним соком 4 участь в утворенні білків 5 місцезнаходження хромосом дайте відповідь на запитання яка роль хромосом у клітині? поміркуйте. як забезпечується точна передача спадкового матеріалу від материнської клітини дочірнім?

одной из существенных сторон размножения, а следовательно, и видовой жизни семенных растений, является рассеивание плодов и семян.

разнообразие в строении семян и в особенности плодов совершенно изумительно. оно не уступает разнообразию в строении листьев или цветков покрытосемянных. мы не будем касаться плодов культурных растений, созданных человеком. сравним плоды дикорастущих видов, например мятликов или полыней, едва достигающие 0,5 мм в длину и 0,1—0,2 мг по весу, с тропической лианы, которые имеют 15 см толщины и до 1,5 м длины, или с сейшельской пальмы весом в 16—20 кг.

весьма различна окраска плодов. она бывает снежнобелой, интенсивно черной и различных оттенков красного, оранжевого, коричневого, синего, с одного цвета в другой. по консистенции встречаются плоды сочные с нежной душистой мякотью и плоды каменистотвердые. исключительно разнообразна форма плодов: от правильного шара до причудливо извитых шнуровидных образований. поверхность плодов то полированно-гладкая, то испещрена различными бородавками, выростами, крючками или несет всевозможные придатки: от тончайших волосков, легких и нежных, ломающихся от прикосновения пальцев, до крепких острых шипов, пронзающих шины автомобилей и копыта животных.

Секреторная функция желудка секреторная функция желудка обеспечивается железами, находящимися в его слизистой оболочке, различают три вида желез: кардиальные, фундальные (собственные железы желудка) и пиллорические (железы привратника). железы состоят из главных, париетальных (обкладочных), добавочных клеток и мукоцитов. главные клетки вырабатывают пепсиногены, париетальные - соляную кислоту, добавочные и мукоциты - мукоидный секрет. фундальные железы содержат все три типа клеток. поэтому в состав сока фундального отдела желудка входят ферменты и много соляной кислоты и именно этот сок играет ведущую роль в желудочном пищеварении. состав и свойства желудочного сока у взрослого человека в течение суток образуется и выделяется около 2-2,5 л желудочного сока. желудочный сок имеет кислую реакцию (рн 1,5- 1,8). в его состав входят вода - 99% и сухой остаток - 1%. сухой остаток представлен органическими и неорганическими веществами.  главный неорганический компонент желудочного сока - соляная кислота, которая находится в свободном и связанном с протеинами состоянии. соляная кислота выполняет ряд функций:   1) способствует денатурации и набуханию белков в желудке, что облегчает их последующее расщепление пепсинами; 2) активирует пепсиногены и превращает их в пепсины; 3) создает кислую среду, необходимую для действия ферментов желудочного сока; 4) обеспечивает антибактериальное действие желудочного сока; 5) способствует нормальной эвакуации пищи из желудка: открытию пилорического сфинктера со стороны желудка и закрытию со стороны 12-перстной кишки; 6)возбуждает панкреатическую секрецию.  кроме того, в желудочном соке содержатся следующие неорганические вещества: хлориды, бикарбонаты, сульфаты, фосфаты, натрий, калий, кальций, магний и др.  в состав органических веществ входят протеолитические ферменты, главную роль среди которых играют пепсины. пепсины выделяются в неактивной форме в виде пепсиногенов. под влиянием соляной кислоты они активируются. оптимум протеазной активности находится при рн 1,5-2,0. они расщепляют белки до альбумоз и пептонов. гастриксин гидролизует белки при рн 3,2-3,5. реннин (химозин) вызывает створаживание молока в присутствии ионов кальция, так как переводит растворимый белок казеиноген в нерастворимую форму - казеин.  в желудочном соке имеются также и непротеолитические ферменты. желудочная липаза мало активна и расщепляет только эмульгированные жиры. в желудке продолжается гидролиз углеводов под влиянием ферментов слюны. это становится возможным потому, что пищевой комок, попавший в желудок, пропитывается кислым желудочным соком постепенно, и в это время во внутренних слоях пищевого комка в щелочной среде продолжается действие ферментов слюны.  в состав органических веществ входит лизоцим, обеспечивающий бактерицидные свойства желудочного сока. желудочная слизь, содержащая муцин, защищает слизистую оболочку желудка от механических и раздражении и от самопереваривания. в желудке вырабатывается гастромукопротеид, или внутренний фактор касла. только при наличии внутреннего фактора возможно образование комплекса с витамином в12, участвующего в эритропоэзе. в желудочном соке содержатся также аминокислоты, мочевина, мочевая кислота.