Мать со второй группой крови имеет ребенка с первой группой крови определить возможные группы крови и генотип отца

Дезоксирибонуклеи́новая кислота́  (днк) —  макромолекула, обеспечивающая  хранение, передачу из поколения в поколение и реализацию  генетической  программы  развития и функционирования  живых организмов. основная роль днк в  клетках  — долговременное хранение  информации  о структуре  рнк  и  белков.в клетках  эукариотов  (например,  животных  или  растений) днк находится в  ядре клетки  в составе  хромосом, а также в некоторых клеточных органоидах (митохондриях  и  пластидах). в клетках  прокариотических организмов  (бактерий  и  архей) кольцевая или линейная молекула днк, так называемый нуклеоид, прикреплена изнутри к клеточной мембране. у них и у низших эукариот (например,  дрожжей) встречаются также небольшие автономные, преимущественно кольцевые молекулы днк, называемые  . кроме того, одно- или двухцепочечные молекулы днк могут образовывать  геном  днк-содержащих  вирусов.с точки зрения днк — это длинная  полимерная  молекула, состоящая из повторяющихся блоков —  нуклеотидов. каждый нуклеотид состоит из  азотистого основания, сахара (дезоксирибозы) и  фосфатной группы. связи между в цепи образуются за счёт дезоксирибозы и фосфатной группы. в подавляющем большинстве случаев (кроме некоторых вирусов, содержащих одноцепочечную днк) макромолекула днк состоит из двух цепей, ориентированных азотистыми основаниями друг к другу. эта двухцепочечная молекула спирализована. в целом структура молекулы днк получила название «двойной спирали». в днк встречается четыре вида азотистых оснований (аденин,  гуанин,  тимин  и  цитозин). азотистые основания одной из цепей соединены с азотистыми основаниями другой цепи  водородными связями  согласно  принципу комплементарности: аденин соединяется только с тимином, гуанин — только с цитозином. последовательность нуклеотидов позволяет «кодировать» информацию о различных типах рнк, наиболее важными из которых являются информационные, или матричные (мрнк), рибосомальные (ррнк) и транспортные (трнк). все эти типы рнк синтезируются на матрице днк за счёт копирования последовательности днк в последовательность рнк, синтезируемой в процессе  транскрипции, и принимают участие в биосинтезе белков (процессе  трансляции). помимо кодирующих последовательностей, днк клеток содержит последовательности, выполняющие регуляторные и структурные функции. кроме того, в геноме эукариот часто встречаются участки, принадлежащие «генетическим паразитам», например,транспозонам.

Морські та прісноводні водорості давно використовуються у кулінарії, особливо там де їх зручно добувати: на острівних державах, у приморських районах та поблизу берегів великих озер. Всі водорості багаті вітамінами, легко засвоюваними білками та цінними мінералами. Водорості не лише годують, але й лікують. Із сушених та перетертих у порошок водоростей роблять численні харчові добавки, які покращують здоров’я людини. З усієї різноманітності водоростей, число видів котрих перевищує тридцять тисяч, у їжу використовуються близько 30.

У водоростях міститься йод, фосфор, калій, бром, кобальт, миш’як, радій, марганець, залізо, магній, натрій, сполуки сірки, азотисті речовини. Морські водорості багаті вітамінами (А, В1, В2, B12, С, D, Е, каротин) та полісахаридами (альгінова кислота). Окрім корисних елементів, у водоростях міститься велика кількість інших речовин, не дуже потрібних людському організму, і навіть небезпечних. Водорості – це унікальний «комбінат з очистки води». Не таємниця, що вода в океані близька по складу до людської крові, а водорості, фільтруючи її, видаляють з води речовини, які містяться в ній. Звісно, що від якості води залежить і придатність самих водоростей у їжу. Купуючи морську капусту, доводиться довіритись виробнику та сподіватись, що зібрана вона у чистих водах.

Є кілька видів їстівних водоростей: ламінарія, фукус, порфіра, ульва, далс, ліму, спіруліна, родіменія. Японські водорості, які вживаються у їжу, більш відомі у всьому світі під назвами, даними їм у Японії: конбу, норі, вакаме, хідзики, кантен, умі будо.

Водорості можна розділити на бурі, червоні та зелені. До бурих відносяться ламінарія (а також підвиди: араме, комбу та інші), хідзики, вакаме і лиму. Червоними називають далс, порфіру (вона ж норі), карраген і родименію. Зелені – це ульва (морський салат), монострома, умі будо (морський виноград) і спіруліна.

Найвідоміша водорість в Україні – це ламінарія або морська капуста. У радянські часи піраміди з копійчаних консервів салату з морської капусти лежали у кожному магазині. На фоні дефіциту інших продуктів  у громадян РСРС розвилась як неприязнь до доступного, але специфічного продукту, так і повага. Салат з морської капусти знали майже усі, але любили лише дехто.Фукус – північна водорість, яка росте у Білому морі. Ця водорість скоріше корисна, ніж смачна, тому зазвичай її використовують у якості добавок. У складі фукусу є весь спектр вітамінів (А, В1, В2, В3, В12, С, D3, Е, К, F, H), рідкісні мікроелементи (йод, селен, барій, цинк, магній, сірка та ще 36 елементів), фолієва та пантотенова кислоти, полісахариди, амінокислоти, полінасичені кислоти типу Омега-3. Фукус ефективно бореться з жировими відкладеннями, зменшує рівень холестерину, регулює ліпідний і пуриновий обмін. Фукус має властивість вбирати в себе солі важких металів, тому необідно бути впевненим у чистоті води, де була зібрана водорість. Ця ж властивість використовується для тього, щоб вивести з організму непотрібні елементи та шлаки.

Порфіра або норі – бурі водорості, з яких роблять пластинки для суші та ролів, також корисні, як і інші побратими. Відомо близько 25 видів порфіри, більша частина з яких використовується у японській кулінарії. Всі вони мають багатий набір вітамінів та мікроелементів.

Ульва або морський салат використовується як гарнір до страв з морепродуктів. Зустрічається у теплих морях, наприклад, у чорному морі.Спіруліна – це синьо-зелені водорості, які ростуть в озері Чад (Африка) і в озері Тескоко (Мексика). У складі цих водоростей до 68% білку, тобто у три рази вище, ніж у м’ясі. Водорості спіруліна намагаються вирощувати штучно у теплій солонуватій воді.Вакаме. Коричнево-помаранчева водорість росте на камінні а підводних скелях. Збирають восени до початку літа. Вакаме майже не містить жирів при високому вмісту вітамінів та мінералів. Свіжий смак та хрустка структура водорості робить її схожою на овочі. Вакаме часто використовують у супах або у якості салату, іноді додають до тушкованих овочів. Водорості продаються, як правило, сушеними, тому для приготування їх необхідно розм’якшити у теплій воді, зануривши водорості на 15-20 хвилин.

Объяснение: