подразливість у тварин проявляється в здатності відповідати на впливи середовища своєю активною діяльністю. наприклад, на схід сонця птахи й починають ранковий спів, або дотик до равлика виноградного заставляє його ховатися в черепашку. у цих прикладах світло чи дотик будуть подразниками, процес дії цієї сили - подразненням, а відповідь птахів чи равлика на дію чинників - біологічною реакцією. подразниками для тварин можуть бути світло, механічні впливи, температура, сольовий склад води, їжа, вологість, вода, звуки, різні речовини та багато інших чинників.
на рівні клітин ознакою подразливості є позитивний електричний заряд на поверхні клітини та негативний заряд усередині клітини. ця різниця зарядів може змінюватися під впливом дії різних чинників, що і є початком внутрішньоклітинних процесів. на вплив чинника зміни клітинного обміну речовин зумовлюють відповідну реакцію клітини. подразливість характерна й для цитоплазми клітин, яка здатна сприймати впливи середовища й реагувати на них виникненням чи припиненням руху. у багатоклітинних тварин подразливість забезпечують тканини, яким властива збудливість. це нервова, м’язова й окремі види епітеліальної. проведення збудження для забезпечення рухів, виділення секретів пов’язане з такими органами, як нерви, спинний і головний мозок, м’язи, залози секреції. у формуванні реагування тварини на впливи середовища визначальне значення мають нервова й ендокринна системи.
отже, подразливість тварин - здатність переходити із стану спокою в діяльний стан у відповідь на дію чинників середовища, яка реалізовується на різних рівнях їх організації.
игнатова_Сергей1228
28.04.2020
Растениям, как и человеку, для жизнедеятельности необходимо множество элементов и их соединений. азот (n) является одним из самых важных хим.элементов без которых растительный мир не мог бы существовать. азот - летучий газ, участвует через различные хим.соединения в формировании хлорофилла - белка, который принимает участие в фотосинтезе и дыхании растения. если азота достаточно - листва имеет насыщенный изумрудный цвет. как только азота становится мало, растение чахнет и бледнеет, а новые побеги растут медленно, практически прекращая расти. также азот отвечает за количество урожая, которое принесет растение. ведь чем больше вегетативной массы наберет растение, тем больше почек появиться на стеблях или пазухах и т.д. а у некоторых растений азот напрямую влияет на формирование цветочных почек, особенно у двудомных растений (например: ива, облепиха и многие другие).
cvetprint
28.04.2020
Нитчатые неветвящиеся ярко-зеленые водоросли этого порядка чрезвычайно широко распространены в пресных водоемах всех континентов. даже в холодных ручьях антарктиды они, хотя и недолго (короткое летнее время), радуют глаз своей изумрудной зеленью. в народе их обычно именуют тиной: небольшими рыхлыми подушками плавают они летом у поверхности воды в прудах, озерах и тихих заводях рек. каждая из таких дерновин-подушек, наполненная пузырьками выделяемого водорослями кислорода, состоит из множества нитей, переплетающихся между собой (табл. 36, 1). слизистые на ощупь нити могут также свободно лежать на дне стоячего водоема или устилать на протяжении многих метров дно рек и ручьев, прилепляясь к песчинкам и камням. каждая нить сложена из ряда одноядерных цилиндрической формы клеток, ширина которых у разных видов колеблется от 3 до 150—200 мкм. клетки довольно плотно примыкают друг к другу. распад нитей на отдельные клетки происходит, да и то не у всех представителей, только при неблагоприятных условиях. в отличие от других конъюгат, зигнемовые трудно определять в вегетативном состоянии даже до рода. точное систематическое описание их возможно лишь при наличии процесса конъюгации и зрелых зигот, которые при сборе материала в природе встречаются далеко не часто. в этом и состоит одна из главных трудностей научного определения зигнемовых. к тому же в разных областях сроки образования зигот различны, а на сам процесс конъюгации влияют не только температурные и световые условия сезона, но и особенности гидрологического и режима каждого водоема. вроде так
подразливість у тварин проявляється в здатності відповідати на впливи середовища своєю активною діяльністю. наприклад, на схід сонця птахи й починають ранковий спів, або дотик до равлика виноградного заставляє його ховатися в черепашку. у цих прикладах світло чи дотик будуть подразниками, процес дії цієї сили - подразненням, а відповідь птахів чи равлика на дію чинників - біологічною реакцією. подразниками для тварин можуть бути світло, механічні впливи, температура, сольовий склад води, їжа, вологість, вода, звуки, різні речовини та багато інших чинників.
на рівні клітин ознакою подразливості є позитивний електричний заряд на поверхні клітини та негативний заряд усередині клітини. ця різниця зарядів може змінюватися під впливом дії різних чинників, що і є початком внутрішньоклітинних процесів. на вплив чинника зміни клітинного обміну речовин зумовлюють відповідну реакцію клітини. подразливість характерна й для цитоплазми клітин, яка здатна сприймати впливи середовища й реагувати на них виникненням чи припиненням руху. у багатоклітинних тварин подразливість забезпечують тканини, яким властива збудливість. це нервова, м’язова й окремі види епітеліальної. проведення збудження для забезпечення рухів, виділення секретів пов’язане з такими органами, як нерви, спинний і головний мозок, м’язи, залози секреції. у формуванні реагування тварини на впливи середовища визначальне значення мають нервова й ендокринна системи.
отже, подразливість тварин - здатність переходити із стану спокою в діяльний стан у відповідь на дію чинників середовища, яка реалізовується на різних рівнях їх організації.