Какие живые организмы дышат через легкие? а)касатка б)обезьяна в)акула г)венерия мухоловка

Полі́т — головний тип пересування (локомоції) більшості видів птахів, який допомагає їм живитись, мігрувати та втікати від хижаків. Вміння літати вимагає від птахів здатності вирішувати чимало завдань, від, власне, польоту до зльоту, посадки та орієнтац вирішення цих завдань сильно залежать від розміру птаха та його екологічної ніші. Хоча певні біологічні адаптації (наприклад, зменшення маси) характерні для всіх птахів, інші (наприклад, форма крил) характерні лише для певних груп та обумовлюють властиві саме їм польоту.Існують птахи, що здатні місяцями літати без посадки на землю та спати під час тривалих польотів.

Стратегія зльоту може істотно відрізнятися, перш за все залежно від розміру птаха. Маленькі птахи вимагають відносно невеликої або навіть нульової початкової швидкості, яка генерується за рахунок стрибка. Зокрема така поведінка була продемонстрована на прикладі звичайного шпака та звичайної перепілки, що здатні генерувати 80-90 % швидкості польоту за рахунок стрибка[36], досягаючи прискорення до 48 м/c2. При цьому шпаки часто використовують еластичну енергію гілки, на якій сидять, хоча і не здатні регулювати силу стрибка залежно від її товщини[37]. Інші невеликі птахи, такі як колібрі, чиї ноги занадто тонкі для стрибка, починають махати крилами ще на землі, досягаючи підйомної сили до 1,6 ваги птаха[38].

Великі птахи зазвичай нездатні злітати з місця і вимагають початкової швидкості для польоту. Найчастіше ця швидкість досягається за рахунок зльоту проти вітру. На додаток часто птахи змушені бігти певну відстань по поверхні землі або води. Деякі великі птахи, такі як орли, використовують скелі, високі гілки дерев або інші високі точки для отримання швидкості за рахунок падіння, морські птахи часто частково здатні досягти подібного ефекту за рахунок зльоту з гребня хвиль[39].

1. Волк является неутомимым преследователем таких опасных для этих хозяйств животных, как бродячие псы. Последние на территориях, не заселенных волками, иногда увеличивают свою численность до такого уровня, что хозяйство вынуждено тратить немалые средства на их уничтожение.

2. Волк, будучи идеальным природным селекционером поддержанию популяций животных, на которых охотится. На практике это выражается в наличии на контролируемых им территориях копытных животных высшего трофейного качества. Наряду с этим европейские лесники бьют тревогу: отсутствие волка позволяет размножаться генетически неполноценным особям, что ведет к вырождению популяций копытных.

3. Волк – это бесплатный контролёр численности бобров, который на них охотится. Доказано, что профессиональная борьба с бобрами – дело дорогое и нелёгкое.

4. Волк, убивая оленей или косуль, заботится не только о себе, но и о многих других обитателях леса. Ведь остатками его еды питаются, в том числе, ценные охотничьи животные. В то же время крупные копытные – не единственная статья волчьего рациона.

5. Волки, занимая некую территорию, создают стабильную стаю, которая не допускает туда других волков. Отстрел членов стаи ведет к возникновению хаоса. В результате численность волка на территории конкретного лесного или охотничьего хозяйства возрастает, что приводит к неоправданным потерям в популяциях охотничьих животных.

надеюсь