Як генотип і умови середовища впливають на фенотип

розвиток організму зумовлений складною взаємодією генів. можливо, розвиток будь-якої ознаки пов’язаний з дією багатьох генів. крім того, виявлено залежність кількох ознак від одного гена. наприклад, у вівса забарвлення лусочок і довжина остюка насіння визначаються одним геном. у дрозофіли ген білого кольо­ру очей одночасно впливає на колір тіла і внутрішніх органів, до­вжину крил, зниження плодючості, зменшення тривалості життя. не виключено, що кожний ген є одночасно геном основної дії для “своєї” ознаки й модифікатором для інших ознак. склалася ця ці­лісна система у процесі еволюції органічного світу: виживали лише ті організми, в яких взаємодія генів дала найсприятливішу реакцію в онтогенезі.

роль генотипу й зовнішніх факторів у формуванні окремих ознак може бути різною. колір і форма волосся, кількість зубів і ребер, форма носа в людини, наприклад, обумовлені генетично. а от конкретна маса тіла більшою мірою залежить від режиму хар­чування, а ступінь розвитку м’язової системи – від фізичних на­вантажень.

хоча, інколи, деякі генетичні дефекти дозволяють факторам середовища впливати й на жорстко визначені ознаки. наприклад, дефектний варіант гена, який синтезує пігмент, що забезпечує за­барвлення шерсті у кролів, по-різному працює залежно від темпе­ратурного режиму. тому в кролів, які мають такий ген, найбільш холодні ділянки тіла – вуха, кінчики лап і ніс,- можуть мати чор­не забарвлення, хоча вся інша шерсть буде білою.

вплив генотипу й факторів зовнішнього середовища на роз­виток організму дуже зручно розглянути на прикладі розвитку статевих ознак. так, у ссавців розвиток статевих ознак чолові­чої статі обумовлений значною кількістю генів, більша частина з яких розташована в аутосомах. але починають працювати вони лише за наявності фактора, який розташований на маленькій y-хромосомі. саме він їх “вмикає”. інколи (хоча й дуже рідко) між x – та y-хромосомами у процесі сперматогенезу може відбуватися кросинговер. внаслідок цього фактор, який визначає розвиток за типом чоловічої статі, опиняється на х-хромосомі (ця аномалія була виявлена в лабораторних мишей). і тоді наявність лише одно­го гена спрямовує розвиток організму з каріотипом xx за типом чо­ловічої статі. хоча, звичайно, нормальним такий розвиток назвати важко – така особина матиме синдром кляйнфельтера.

фактори середовища також можуть суттєво впливати на розви­ток статевих ознак. так, розвиток зародків крокодилів у чоловічі чи жіночі особини обумовлюється температурою, за якої відбува­ється інкубація яєць. якщо інкубація відбувалася за температури 32-33 °с, то з яєць вилупляться самці, а якщо температура була нижче або вище цього інтервалу – то самки.

розвиток статі морського безхребетного бонелії також визна­чається впливом зовнішнього фактора. цим фактором є наявність дорослої самки. якщо її немає, то личинки розвиваються тільки як самки. якщо ж самка є, то личинки диференціюються в самців.

звичайно, зовнішні фактори можуть впливати не лише на роз­виток статевих ознак. так, у водної рослини стрілиці спостеріга­ється явище гетерофілії (різнолистості). листки цієї рослини, які розвивалися під водою, схожі на довгі тонкі нитки. ті листки, які розташовані на поверхні води і є плаваючими, мають еліптичну форму, а листки, які ростуть над водою, – стрілоподібні

лишайники в природе:

питание лишайников- тело лишайника- слоевище- сотоит из гриба и водоросли, живущих в симбиозе как один организм.

размножение лишайников:

размножаются лишайники главным образом кусочками слоевища, а также особыми группами клеток гриба и водоросли, во множестве образующимися внутри его тела. под давлением их разросшаеся масса тела лешайника разрывается, группы клеток разносятся ветром и дождевыми потоками.

значение лишайников:

лишайники в природе играют важную роль, первыми поселяясь в самых бесплодных местах. выделяя особые кислоты. лишайники медленно разрушают горные породы. отмирая они образуют почву на которой могут жить другие растения.

омская область расположена на юге западно-сибирской равнины. объединяющей всю область чертой является её положение на равнине, в бассейне р.иртыш. климат области типично континентальный, причем континентальность увеличивается к югу. средняя температура июля +17 +19°с, января около –20°с. осадков на большей части территории области выпадает 300-400 мм в год, причем северные районы относятся к зоне избыточного увлажнения (450-500 мм), а южные – принадлежат к засушливой зоне (300 и менее мм в год) (климат омска, 1980).наиболее существенной закономерностью является широтная зональность, которая выражена в климате, стоке, почвенном покрове и растительности. в соответствии с изменениями климатических условий, растительность области изменяется от темнохвойных лесов до злаково-разнотравных степей. в центральной части области леса сменяются осиново-березовой лесостепью. на территории региона выделяют три растительные зоны: лесную (подразделяется на две подзоны: южно-таежную и мелколиственных лесов), лесостепную и степную. однако большая часть степной и лесостепной зон занята сельскохозяйственными угодьями (распаханность составляет 84 и 56 % соответственно) и растительные сообщества сохранились в настоящее время близ колков и на неудобных для сельского хозяйства площадях (мищенко, 1991).до последнего времени лишайники области были изучены крайне недостаточно, в большинстве случаев в флористических сводках и геоботанических описаниях можно встретить упоминания 2-3, максимум 19 видов. первые упоминания об отдельных видах лишайников приводятся в работах а.гордягина, а.а.еленкина, м.м.сиязова. в.и. баранов сообщает о нахождении 9 видов лишайников при изучении солонцовых комплексов и 7 видов – при изучении растительности и почв демьян-иртышского водораздела (тарский и тевризский районы). исследованием флоры омской области занимался м.д. спиридонов и в одной из его работ по изучению растительных ландшафтов на территории тарского уезда 19 видов лишайников. всего к моменту исследований выявлено 28 видов этой группы низших растений (сорокина, 1999).материалами для исследований послужили сборы автора на территории области в различных зонах и фитоценозах в течение 1998-2000 годов. основной целью было изучение видового разнообразия лихенофлоры региона и её характеристика. исследование проводились маршрутным методом, сбор и обработка гербарных материалов осуществлялись по общепринятой методике (окснер, 1974). правильность определения образцов проверена в лаборатории низших растений цсбс со ран (г.новосибирск). автор приносит глубокую седельниковой н.в. за оказанную в определении лишайников и научные консультации.объемы порядков, семейств и родов в конспекте флоры лишайников даны по хоксворту и дэвиду (1989), а виды в пределах рода расположены в алфавитном порядке.всего определено 243 вида из 73 родов и 31 семейства. почти все виды лихенофлоры относятся к классам ascomycotina и ascomycota, за исключением 1 вида (lepraria incana), входящего в группу incertae sedis. при этом 224 вида приводятся для области впервые, новым для флоры россии является 1 вид – caloplaca assigena (lahm.) dt. et sarnth. и второе местонахождение в россии приводится для gyalecta nigricans vain.из 11 порядков наиболее значительно – 182 (почти 76 %) представлен порядок lecanorales, что является характерной чертой голарктических флор. далее по числу видов располагаются порядки teloschistales (14 видов), peltigerales (14), caliciales (11), arthoniales (9), dothideales (4), gyalectales (2). порядки graphidales, trichosphaeriales, pertusariales, verrucariales представлены одним видом каждый.