Соцветие и жизненные формы семейства луковых и примеры

Семейство луковых насчитывает около 700 видов, встечающихся на всех континентах, кроме Австралии. Многие луковые известны в земледельческой культуре с глубокой древности.     В России наиболее широко культивируют лук репчатый и чеснок, происходящие предположительно из Средней Азии. Меньшее значение как овощные культуры имеют лук-батун, родом из Китая, лук-порей, шнитт-лук, или скорода, родина которых Европа. Во многих районах Евразии население до настоящего времени широко использует в пищу многие виды местных дикорастущих луков, обладающих прекрасными вкусовыми качествами.     Целый ряд луков имеют важное кормовое значение. Многие луковые выращивают как декоративные растения открытого грунта, в том числе на срезку для зимних букетов. Сухие чешуи луковиц лука репчатого можно использовать для кустарной окраски ткани в рыжий цвет.    Представители луковых почти всегда имеют луковицу или короткое корневище с розеткой листьев. Небольшие обоеполые цветки обычно имеют 6 листочков околоцветников, 6 тычинок. Цветки собраны в зонтиковидное соцветие на верхушке безлистного, реже облиственного цветоноса. Плод луковичных - вскрывающаяся трехгранная коробочка со сравнительно небольшим числом крупных семян.     Для всех луковых характерно наличие в тканях летучих серосодержащих масел, определяющих их характерный луковый или чесночный запах, и имеющих сильное бактерицидное действие. Луковицы и листья при этом содержат целый ряд витаминов. Все это определяет широкое использование луков в медицине. 

Ще до недавнього часу людина використовувала природні ресурси на стільки, на скільки хотіла, зовсім не задумуючись про наслідки. Тільки на початку минулого століття виникла ідея про необхідність охорони навколишнього середовища. Вже на той час було багато видів тварин, які погубила людина, і вони вже ніколи не зможуть радувати око потомків. Такими стали сумчастий вовк, тур, тарпан. Вагато видів опинилися на стадії вимирання. Починаючи з середини минулого століття люди на законодавчому рівні почали охороняти рослинний і тваринний світ. Почили створюватися заповідники, заказники, національні парки, де велася наукова робота з охорони природи. Було створено Міжнародну Червону Книгу та Червоні книги різних країн, куди занесені рідкісні та зникаючі види організмів. Зараз продовжується інтенсивна робота з охорони природи і не лише самих видів, а й всієї екосистеми, у якій мешкають рідкісні види. Охорона природи - потрібна справа для кожної людини, адже берегти природу - це зберігати майбутнє для своїх дітей та внуків і всіх наступних поколінь!

Рослинний світ, або флора, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і є чітким показником обсягу антропогенного впливу на природу. Рослини — найбільш беззахисні перед діяльністю людини, й з урахуванням сучасного стану біосфери їх охорона стала нині важливим комплексним міжнародним завданням. У 1948 р. при ООН було створено спеціальну постійну Комісію з охорони щезаючих видів рослин і тварин, а згодом — Міжнародну Червону книгу, куди заносяться всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання. У 1982 р. За­кон про Червону книгу прийнято і в Україні. Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони і збереження, оскільки їм серйозно загрожує вимирання або знищення через людську діяльність.Природні умови України сприяли розвитку дуже багатої та різноманітної флори. Тут зростає близько 5 тис. видів рослин природної флори та близько 1 тис. видів культурної та заносної флори. Найбагатшою є флора Карпат та Криму (близько 2 тис. видів).200 років тому життєдайні ліси вкривали більше половини всієї площі України, сьогодні — лише 14 %. Незважаючи на вели­чезне екологічне значення лісу й прийняття постанов і законів щодо його охорони, в Поліссі та Карпатах ліси, як і раніше, хижацьки знищуються, а відтворення лісового фонду здійснюється дуже повільно й недостатньо. Слід зазначити, що останнім часом ліси через перевантаження відпочиваючими, з їх дикунським ставленням до природи, винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми пожежі втра­чають свої оздоровчі та рекреаційні властивості. Ліс не витримує напливу людей у густонаселених районах, страждає, хворіє й гине від промислових забруднень, внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників.За даними ООН, щорічно на планеті вирубується понад 3 млрд. м3 лісу, й ця цифра до 2000 р. зросте в 1,5 раза. Особливо тривожить доля Амазонських і Сибірських лісів, що відіграють найважливішу роль в очищенні атмосфери Землі.Основними заходами захисту лісів є такі: раціональне (з ура­хуванням екологічної ситуації) обмежене їх вирубування; ви­саджування нового лісу на місці вирубаного; повна переробка деревини й супутньої сировини з метою збільшення виходу про­дукції з одиниці площі; раціональне збереження ягідних, кормо­вих, лікарських, технічних рослин; проведення селекції та насін­нєвих дослідів для створення видів лісової флори, продуктивні­ших і стійкіших до хвороб і забруднень середовища; створення лісозахисних і водоохоронних лісосмуг, рекреаційних і заповід­них лісових і лісопаркових зон і масивів; боротьба з кислотними дощами; підвищення рівня екологічної освіти та виховання свідо­мого ставлення населення, особливо молоді, до лісу.Іншим важливим компонентом природи України є степи. В на­шій державі вони майже на 100 % розорані (крім заповідників).Колись високопродуктивні, багаті гумусом степові чорноземні ґрунти України в наш час значно виснажені через екстенсивне господарювання, інтенсивне випасання худоби, неправильну мелі­орацію, переущільнення важкою сільськогосподарською техні­кою, перехімізацію.Велике значення в Україні мають болота — важливий гідроло­гічний і кліматичний регулятор Полісся, зона поширення бага­тьох рідкісних і цінних видів рослин (зокрема, реліктів льодовикового періоду). Масове науково не обґрунтоване осушення боліт, що розпочалося з 50-х років XX ст., викликало значне пониження рівня ґрунтових вод, всихання навколишніх лісових масивів, зникнення деяких цінних болотних трав. Нині, коли життя пока­зало хибність політики масового осушення болотних масивів, змінюється оцінка ролі боліт. Розпочато роботи для їх збережен­ня, охорони й відтворення. Кілька боліт оголошено заповідни­ми — вони виконують функції еталонів болотних екосистем.