Напиши половые размножения фиалок

Половой размножения фиалок - размножение семенами.
Цветок - это орган полового размножения цветковых растений, именно в цветке есть женский орган - завязь в котором развивается яйцеклетка, и тычинки - это орган мужского цветка, в тычинках образуются мужские клетки - спермии, оплодотворение происходит в завязи пестика

Представим себе растительную клетку в несколько упрощенном виде. Она состоит из протоплазмы, называемой иначе цитоплазмой, ядра, вакуолей и оболочки.
Клеточное ядро отличается большим содержанием дезоксирибонуклеиновых кислот (ДНК), которые несут генетическую (наследственную) информацию. Ядро также играет основную роль в обмене веществ клетки, ее делении и росте. В составе ядра растительной клетки имеются специальные образования в виде изогнутых палочек, называемых хромосомами. Исследования хромосом позволили доказать существование индивидуальных наследственных факторов - генов (от греч. genos - род, происхождение). Совокупность всех генов особи составляет ее генетическую конституцию - генотип. Каждая особь имеет свой генетический код - единую систему "записи" наследственной информации в молекулах дезоксирибонуклеиновых кислот в виде последовательности нуклеотидов. Причем каждая особь (организм) характеризуется своим строго постоянным числом хромосом в ядре каждой клетки. При делении клетки, каждая дочерняя клетка получает такое же количество хромосом. Это навело на мысль, о передаче с хромосомами наследственных признаков, что подтвердила современная генетика.
При скрещивании оба родителя в равной мере принимают участие в передаче наследственных признаков новому поколению (потомству) и, казалось бы, что оплодотворенное ядро должно иметь полный набор отцовских и материнских хромосом, то есть удвоенное количество. Однако этого не происходит. Природа позаботилась об этом, а именно:

при миозе гомологичные хромосомы сливаются, а половая клетка делится на две и в каждой поделенной клетке количество хромосом вдвое меньше;
теперь созревшие половые клетки могут принять участие в оплодотворении и увеличения числа набора хромосом не произойдет.
уменьшение количества хромосом в половых клетках достигается путем необычного их деления - миоза;

Питання охорони життєвого середовища та раціонального його використання, збереження й збагачення природних ресурсів з кожним роком все більше й більше турбує людство.

У 1991 році Верховна Рада України оголосила всю територію України зоною екологічного лиха. За 2 роки до цього спеціалістами-географами Української Академії наук була вперше розроблена й складена карта стану навколишнього середовища України, за окремими компонентами природи.

Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території України у першу чергу слід починати з впровадження системи природоохоронних заходів у тих регіонах, де сьогодні екологічна ситуація найбільш напружена і які мають найбільше соціально-економічне значення для нашої держави.

Такими регіонами уряд визнав:

Донецько-Придніпровський,

Поліський,

Карпатський,

Азово-Чорноморський.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Крім того, до Національного Дня довкілля працівниками заповідника запроваджено проведення регіональної природоохоронної акції, спрямованої на збереження карпатської природи. "День довкілля" - акція реальної до навколишньому середовищу. В її рамках організаціями та підприємствами міста, а також школами проводяться толоки, екологічні десанти тощо.

Традиційними є також екоосвітні акції "День заповідника", "Тиса - срібна ріка краю", "Екологічний тиждень", що проводяться протягом року.

Особливо важливою є також організація на базі Карпатського біосферного заповідника літніх екологоосвітніх таборів. Найбільш відомим серед них є Всеукраїнський наметовий табір-експедиція "Ойкос", що вже вісім років поспіль працює на території КБЗ. Юні натуралісти з багатьох регіонів України приїжджають познайомитися з природою Карпатського регіону.

Карпати належать до порівняно молодих гірських систем. Вони виникли в альпійській геосинклінальній зоні в період рухів мезозойської ери. Головна роль у геологічній будові Карпат належить кайнозойським відкладам. Палеогенові верстви цієї ери складають власне Карпати, а неогенові - Прикарпаття і Закарпаття. Українські Карпати є нині однією з найбільш перспективних зон для масового відпочинку та лікування трудящих нашої країни. На великій території Карпат зростає більше половини усіх видів нижчих і вищих рослин.

Карпати за винятком певної території високогір'я були до початку агрокультурного періоду повністю вкриті лісами. Внаслідок господарського впливу лісистість тут скоротилася у 3 рази.

Охорона лісу - це в першу чергу, турбота не про дерева, а про людей, їхній добробут і здоров'я. І потрібно все зробити для того, щоб кожен, хто приходить у ліс, був його другом. Отже, ліс вимагає любові й розуміння.

Українські Карпати - не лише один з наймальовничіших куточків України, це також регіон дуже важливого економічного значення, зона цінних лісових масивів, що очищають повітряний басейн над значною частиною Східної Європи. Карпати відзначаються багатими й різноманітними біологічними ресурсами.

Головні хребти Карпат - важливі частини Європейського вододілу між Балтійським і Чорним морями. Маючи загальну довжину понад 1500 км, вони охоплюють значну площу п'яти братніх (колишніх соціалістичних) країн і відіграють в їх економічному житті важливе значення.

Карпати містять третину лісових запасів України, лісистість цієї території - одна з найвищих в Україні. Тут ростуть 2110 видів квіткових рослин, багато цінних видів дерев і лікарських рослин. Проте протягом останніх десятиліть Карпати зазнають все більших втрат від людської діяльності. Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не лише від лісорозробок, порушення ґрунтового і рослинного покриву, але й від хімічного пере забруднення, кислотних дощів.

Українські Карпати - це також центральна і найбільша частина Східних Карпат, які починаються від Лупківського перевалу на заході і кінчаються в масиві Бучедж на території Румунії. Їх загальна довжина становить 240 км, ширина 100-110 км. Висота Українських Карпат з північного заходу на південний схід поступово зростає.

Кліматичні умови мають вирішальний вплив на формування екосистеми, їх географічне поширення, структурні особливості й функціонування.

Українські Карпати, подібно до інших гірських систем, мають свою регіональну специфіку формування рослинних смуг, обумовлену їх географічним положенням, історією розвитку рослинності, впливом сусідніх геоботанічних провінцій, напрямком гірської системи, геологічною і зокрема складною геоморфологічною будовою.

В Українських Карпатах, включаючи прилеглі рівнинні території, вичленовано дванадцять рослинних смуг, або ступенів, у тому числі 6 підступенів. Розташовані вони в такій вертикальній послідовності:

1. Які основні ознаки покритонасінних?

Покритонасінні – це насінні рослини, у яких пилок вловлює приймочка маточки.

Характерними рисами покритонасінних є квітка, плід, вловлювання пилку приймочкою маточки, зародковий мішок, подвійне запліднення, ситоподібні трубки.

Насінні зачатки глибоко сховані у порожнині зав'язі, а пилок під час запилення вловлює приймочка маточки, мають зародковий мішок і їм притаманне подвійне запліднення, насіння заховане у плоді, зародок насінини містять дві або одну сім'ядолі.