Нормальный рост у овса доминирует над гигантизмом, а раннеспелость над позднеспелостью. гены обоих признаков находятся в разных парах хромосом. какой процент гигантских раннеспелых растений можно получить от скрещивания гетерозиготного по обоим признакам растения с гомозиготным позднеспелым овсом нормального роста

A - Нормальный рост
a - гигантизм
B - раннеспелость
b - позднеспелость
Родители           AaBb x AAbb
Гаметы     AB Ab aB ab     Ab
F1            AABb: AAbb:AaBb:Aabb  - Все растения с нормальным ростом, гигантских растений нет. 50 % - раннеспелых растений

Простейшие одноклеточные животные, тело кото­рых функционально соответствует целому организму. Это означает, что в нем осуществляются все жизненные процессы: рост, размножение, обмен веществ, раздражи­мость и т. д. К типу простейших относятся свыше 20 тыс. видов животных, обитающих в морях, пресных во­ доемах, в почве. Среди них различают свободноживущие и паразитические формы. Свободноживущие могут быть как автотрофными, так и гетеротрофными организмами. Паразитические формы поселяются в теле человека, жи­вотных и растений, порой вызывая тяжелые заболевания Слайд 3 < meta itemprop="description" content="Клетка простейших состоит из цитоплазмы, в кото­рой различают наружный слой эктоплазму и внутрен­ ний эндоплазму. У большинства видов клетка снаружи покрыта оболочкой, состоящей из нескольких слоев эле­ментарных мембран. Она придает животному постоян­ную форму (инфузории, жгутиковые). У представителей класса саркодовых, куда относят амебу, такая оболочка отсутствует, поэтому их тело не имеет постоянной формы. Амебы передвигаются в пространстве с по­ мощью ложноножек временных выпячиваний цито­плазмы. В эндоплазме, помимо органоидов, присущих всем клеткам (см. с. 14), находятся органоиды, выпол­няющие функции пищеварения, выделения, движения (жгутики, реснички); защиты (трихоцисты у инфузорий), светочувствительный глазок, или стигма (у свободно-живущих жгутиковых), хроматофоры (у автотрофных форм).">                                               

Объяснение:

Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.

Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.

РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.

Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.

Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.

РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.