Де земна поверхня нагрівається найменше? чому

НАГРІВАННЯ АТМОСФЕРИ І ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІРадіаційний баланс Землі. Радіаційним балансом, або залишковою радіацією (R) називають різницю між прибутком і втратою радіації. Прибутковою частиною радіаційного балансу с ввібрана (поглинута) сумарна короткохвильова радіація Сонця, а витратною - довгохвильове ефективне випромінювання, тобто:R=Q(1-A)-Ee.Радіаційний баланс вночі на всіх широтах негативний, а вдень, до полудня, позитивний.У географічному розподілі річного радіаційного балансу на суходолі і на морі є відмінність (мал. 22). На суходолі його величини змінюються від 200 в Арктиці до 3700-5000 МДж/м2 в тропічних широтах. За природними зонами змінюється так: у арктичній тундрі -400 МДж/м2, у тундрі й лісотундрі - 400-800, у північній та середній тайзі - 800—1000, у змішаних лісах, лісостепу й степу - 1200-1450, у тропічній, субтропічній та екваторіальній зонах - 2300-2900 МДж/м2. Найменші значення радіаційного балансу властиві для субтропічних і тропічних пустель, де великі альбедо і ефективне випромінюванняНа поверхні океану розподіл радіаційного балансу подібний до розподілу сумарної радіації. Найбільше його значення (5800 МДж/м2 за рік гається в тропічних і субтропічних широтах, найменше (600-800 МДж/м2) - на межі плаваючої криги.Радіаційний баланс має річний хід. Узимку він малий і навіть негативний (від -40 до -90 МДж/м2) у полярних широтах і великий у тропічних (120-200 МДж/м2 за місяць). Улітку він скрізь позитивний і змінюється від полярних до тропічних широт від 200 до 350 МДж/м2 за місяць.

Объяснение:

Зеле́на револю́ція — комплекс змін в сільському господарстві країн, що розвиваються, мали місце в 1940-х — 1970-х роках і привели до значного збільшення світової сільськогосподарської продукції. Зміст революції полягав у запровадженні сучасної агротехніки, значних капіталовкладень, створення нових високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, розширення іригації, широкого застосування добрив, пестицидів, сучасної техніки. Інтенсивний розвиток галузі прийшов на заміну традиційному шляху, через збільшення площ виробництва без великих капіталовкладень або з підвищенням затрат живої праці без відповідного агротехнічного прогресу[1]. Найбільшого поширення зелена революція набула в Мексиці, Філіппінах, Пакистані, Інді

Объяснение:

Поява сучасної людини як біологічного виду якісно відрізняється від процесів виникнення нових видів у тварин. Найважливіша відмінність полягає в тому, що еволюція людини відбувалася під впливом не тільки біологічних, а й соціальних факторів. На ранніх етапах антропогенезу в еволюції давніх людей провідну роль відігравали біологічні фактори - мінливість і природний добір. Проте вже на цих етапах добір відбувався не тільки за фізичними показниками (сила, витривалість), а й за рівнем розумового розвитку (вміння виготовляти знаряддя праці, використовувати їх, здатність до спілкування з іншими членами племені, навички до колективних дій тощо). Отже, вже в цю епоху добір сприяв виживанню особин з вираженими соціальними рисами.

У міру вдосконалення трудової діяльності і мови наших предків ця спрямованість добору посилювалась. Особини, більш здібні до винайдення нових знарядь, до навчання й аналізу обставин, гинули рідше. В процесі еволюції люди почали створювати штучне середовище життя - опалювані житла, одяг, запаси продуктів, тому залежність людей від несприятливих факторів поступово почала зменшуватись, що супроводжувалось і скороченням функцій добору.

З виникненням на Землі людини розумної (близько 50 тис. років тому) її еволюція як біологічного виду припинилась. Змінилась і форма природного добору у людей - із рушійного він перетворився на стабілізаційний. Нині дія добору спрямована на збереження існуючих генетичних характеристик людей та елімінацію індивідуумів з несприятливими генотипами. Найчастіше це виявляється в ранній період розвитку у вигляді мертво-народження і ранньої дитячої смертності.