50 ! вывод по лабораторной работе строение семян фасоли! + вывод! !

 Вывод: в ходе лабораторной работы нами было изучение строение семян фасоли. В результате работы мы можем сделать следующие выводы:

1. Фасоль- двудольное растение. Семя двудольного растения состоит из семенной кожуры и зародыша. Зародыш состоит из двух семядолей, корешка и почечки.

2. Семя – это зачаток растения. Из его корешка формируется главный корень стержневой корневой системы, из стебелька – стебель, из почечки – побеги. Запас питательных веществ для развития растений находится в семядолях.

Побег — надземный осевой орган растения, обладающий неограниченного роста и отрицательным геотропизмом. Побег представляет собой стебель с расположенными на нем листьями и почками.

Различают:

- вегетативные побеги — побеги, выполняющие в типичном случае функцию воздушного питания;

- генеративные побеги (в том числе и цветок) — побеги, обеспечивающие размножение.

Чаще всего побеги имеют метамерное (членистое) строение, то есть в нем хорошо выражены повторяющиеся части — метамеры. Они состоят из узлов с отходящими от них листьями и почками и расположенных под ними междоузлий . Узлом называют участок стебля, от которого отходит лист (или листья). Участок стебля между двумя соседними узлами называют междоузлиями. В зависимости от степени развития междоузлий различают:

© Укороченные побеги — побеги со слабо развитыми короткими междоузлиями, у которых узлы сильно сближены (плодушки яблони, груши, смородины). К укороченным побегам относятся и побеги, несущие близко расположенные листья, называемые розеткой (одуванчик, примула).

© Удлиненные побеги — побеги с длинными еждоузлиями (вегетативные побеги яблони, груши). Удлиненные побеги могут состоять из одного сильно вытянутого в длину междоузлия, заканчивающегося цветком или соцветием. Такой побег называют цветочной стрелкой (лук, тюльпан).

Угол, образующийся между стеблем и листом, называют пазухой листа.

На побеге можно обнаружить почечные кольца — следы от почечных чешуй и листовой рубец — след, остающийся на стебле после опадания листа.верхушечная почка;

пазушная почка;

междоузлие;

узел;

пазуха листа

лист По характеру расположения в побеги бывают:

© прямостоячие — побеги с растущим вертикально вверх стеблем (тополь, овес, подсолнечник);

© приподнимающиеся — побеги, сначала растущие в горизонтальном, а затем вертикальном направлении (лапчатка метельчатая, сабельник болотный);

© стелющиеся — растущие более или менее горизонтально (клюква, лапчатка гусиная);

© ползучие — побеги, похожие на стелющиеся, но в отличие от них укореняющиеся с придаточных корней, образующихся в узлах (земляника, живучка ползучая);

© вьющиеся — побеги обвиваться вокруг других растений или каких либо опор (вьюнок полевой, хмель);

© лазающие — побеги, имеющие при усики, присоски, крючки и т.д.) для удержания на опорах или на других растениях (горох, виноград, плющ).

стебель

Біологія людини. її складові частини біологія людини – це наука про будову, процеси життєдіяльності, розвиток, походження, еволюцію та ічне розселення людей.  науки, що вивчають біологію людини, можна поділити на дві групи: теоретичні та прикладні.  теоретичні біологічні науки: цитологія, гістологія, анатомія, фізіологія, генетика, біохімія, біофізика.  прикладні: медицина, гігієна, валеологія, екологія.  анатомія – наука про будову організму й усіх його органів. термін анатомія походить від давньогрецького анатоме – розтинання. це пояснюється тим, що першим і основним методом дослідження людини був метод розтинання трупів.  фізіологія – наука про функції і процеси життєдіяльності організму в цілому, його органів, тканин, клітин, виявляє причини, механізми і закономірності життєдіяльності організму.  генетика – наука, що вивчає процеси спадковості та мінливості організмів, зокрема механізми передачі спадкової інформації, вади розвитку людини, спричинені її порушеннями.  антропологія – наукова дисципліна, що досліджує походження й еволюцію людини як особливого соціально-біологічного виду, утворення людських рас.  екологія людини – дослідження впливу на людину природних і соціальних факторів навколишнього середовища.  гігієна – наука про здоров’я та його збереження.  гігієна – галузь медицини, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров’я людини.  термін гігієна походить від грецького гігієнос – цілющий, той, що приносить здоров’я. знання гігієни та застосування на практиці цих знань є людині зміцнити свій організм, загартувати його, вберегти від різних захворювань, стати фізично розвиненою, здоровою, здатною до будь-якої праці.  на організм людини діють безперервно змінювані фактори навколишнього середовища. проте ці зміни не викликають захворювання, бо організм людини пристосовується до них. між організмом і зовнішнім середовищем існує функціональна рівновага. захворювання виникає лише тоді, коли ця рівновага порушується, тобто на людину діють фактори навколишнього середовища, незвичні по силі і якості.  людина не тільки піддається впливові факторів і умов зовнішнього середовища. вона здатна сама впливати на нього з метою поліпшення умов праці, живлення, побуту та створення відповідних умов для збереження здоров’я.