Что ясляется подвижной частью черепа

Віруси можна назвати внутрішньоклітинними паразитами. Вони занадто малі , щоб можна було помітити їх неозброєним поглядом. Самі по собі розмножуватися не можуть , тому змушені вторгатися в клітини «господаря» , щоб запозичити його механізми відтворення собі подібних. Поза клітин «хазяїна » віруси неактивні.

Віруси складаються з генетичного матеріалу (ДНК або РНК) , оточені захисним шаром білка. Вони здатні до фіксації в клітинах і розвитку в них . Це клітини слизових оболонок , наприклад , дихальних шляхів. Ці клітини особливо уразливі , бо не покриті захисною плівкою.

Бактерії — це мікроорганізми , які складаються з однієї клітини , нехай і примітивної в порівнянні з клітинами тварин , людей і навіть рослин. Вони здатні розмножуватися самі по собі , так як вони можуть ділитися. Їх форми змінюються, і лікарі використовують ці характеристики , щоб розділити їх на групи.Бактерії існують скрізь , всередині і на поверхні наших тіл . Більшість з них абсолютно нешкідливі , а деякі навіть дуже корисні.

Але поряд з корисними і нешкідливими існують бактерії , які можуть викликати захворювання , тому що потрапляють в уразливі місця на нашому тілі або просто тому , що імунітет людини не справляється з регулюванням їх кількості.

Днк , нуклеотиды. В процессе развития многоклеточных организ­мов меняется активность генов – одни гены до по­ры до времени неактивны (репрессированы), тогда как другие активны в раннем развитии, но инактивируются позднее. Наблюдаемые изменения актив­ности генов лежат в основе клеточной дифференцировки. Обратимые изменения активности генов в процессе индивидуального развития организма, не связанные с нарушением нуклеотидной последова­тельности ДНК, но приводящие к сохранению не­активного или активного состояния генов в ряду клеточных поколений, называют эпигенетически­ми. Самостоятельный интерес представляет иссле­дования тех эпигенетических изменений генной активности, которые могут наследоваться при раз­множении особей, в последующих поколениях.