Объясните, в чем заключается различие между железами внешней и внутренней секреции?

ну, как бэ, вот, все

Для обеспечения интенсивного обмена
веществ при полете птицам необходимо
большое количество кислорода. В процессе
эволюции у птиц сложилась уникальная
система, так называемое непрерывное
дыхание. Вентиляция лёгких происходит
при воздушных мешков, которые
имеются в настоящее время только у птиц
(возможно, они имелись у динозавров) .
Воздух движется всегда в одном
направлении справа налево через легкие
птицы, как при вдохе так и при выдохе.
Показана дыхательная система
Обыкновенной пустельги: 1 Шейный мешок,
2 ключичный мешок, 3 черепной
воздушный мешок, 4 хвостовой-грудной
воздушный мешок, 5 брюшной воздушный
мешок (5' diverticulus тазового пояса) , 6
лёгкое, 7 трахея
Воздушные мешки не участвуют в
газообмене, а хранят воздух и действуют
как меха, что позволяет легким сохранять
свой объём при непрерывном протекании
через них свежего воздуха. [1]
Схема течения воздуха по легким птицы и
воздушным мешкам на вдохе (верхнее
изображение) и на выдохе
При течении воздуха через систему мешков
и лёгкие не происходит смешивания
богатого кислородом и бедного
кислородом воздуха, в отличие от
дыхательной системы млекопитающих.
Благодаря этому парциальное давление
кислорода в лёгких птиц сохраняется
таким же, как и в воздухе, что приводит к
более эффективному газообмену как по
кислороду так и по углекислому газу.
Кроме того, воздух проходит через легкие
как на вдохе так и на выдохе, за счет
воздушных мешков, служащих резервуаром
для следующей порции воздуха.
Лёгкие птиц не содержат альвеол, как у
млекопитающих, а состоит из миллионов
тонких парабронхов, соединенных на
концах с дорсобронхами и вентобронхами.
Вдоль каждого парабронха проходит
капилляр. Кровь в них и воздух в
парабронхах двигаются во встречных
направлениях. Газообмен происходит через
аэрогематический барьер.
ЧИТАЙ ПОСЛЕДНЕЕ нет альвеол а значит
воздух не задержиается а постоянный
обмен.. видишь? состоит из пара бронхов.
значит вместо альвеол куча бронхов.
постоянный обмен и кровь циркулирует.
чел дышит и воздух в альвеолах
задерживается .и он затаив дыхание может
не дышать. и организм дышит как бы сам
из запасов. а тут естесственный процес.
куча бронхов. и постоянный обмен.
некоторые птицы летят по месяцам без
остановки

Людина стає особистістю тільки в процесі соціалізації, тобто спілкування, взаємодії з іншими людьми. Поза людським суспільст­вом духовний, соціальний, психічний розвиток відбуватися не може.

Реальна дійсність, в умовах якої відбувається розвиток людини, називається середовищем. На формування особистості впливають різноманітні зовнішні умови, в тому числі географічні й соціальні, шкільні й сімейні. Коли педагоги говорять про вплив середовища, то мають на увазі, перш за все, середовище соціальне й домашнє. Перше відносять до дальнього оточення, а друге – до найближчого. Поняття соціальне середовище має такі загальні характеристики, як суспільний лад, система виробничих відносин, матеріальні умови життя. Найближче середовище - сім'я, родичі, друзі.

Великий вплив на розвиток людини, особливо в дитинстві, виявляє домашнє середовище. В сім'ї проходять перші, вирішальні для становлення, розвитку і формування роки життя людини. Сім'я визначає коло інтересів і потреб, поглядів і ціннісних орієнтацій. Сім'я ж, забезпечує й умови для розвитку природних задатків. Моральні і соціальні якості особистості також закладаються в сім'ї.

Взаємодія людини з суспільством має назву "соціалізація". Поняття про соціалізацію як процес повної інтеграції особистості в соціальну систему, в ході якого здійснюється її пристосування, сформувалося в американській соціології (Т. Парсонс, Р. Мертон). В традиціях цієї школи соціалізація розкривається за до поняття "адаптація".

Поняття адаптація, будучи провідним поняттям біології, означає пристосування живого організму до умов середовища. Воно було екстрапольовано в суспільствознавство і стало означати процес пристосування людини до умов соціального середовища. Так виникли поняття соціальної і психічної адаптації, результатом якої є адаптованість особистості до різноманітних соціальних ситуацій, мікро- і макрогруп.