Как человек использует веществ изменять состояние

Нормальное состояние сознания может определяться как проукт существовования

Спадкова схильність до хвороб

Поряд із хворобами, чітко детермінованими спадковістю (генами та хромосомами) або чинниками середовища (травми, опіки), є велика і різноманітна група захворювань, розвиток яких зумовлений взаємодією певних спадкових впливів (мутацій або поєднань алелей) і середовища. Цю групу хвороб називають хворобами зі спадковою схильністю.

Причини та особливості розвитку цих захворювань дуже складні, багаторівневі, остаточно не з'ясовані і різні для кожної хвороби. Однак загальновизнано, що існують спільні особливості розвитку таких захворювань.

Основою спадкової схильності до хвороб є широкий генетично збалансований поліморфізм популяцій людини за ферментами, структурними і транспортними білками, а також за антигенними системами. У популяціях людини принаймні 25—30% локусів (із приблизно 40 000) представлено двома і більше алелями. Отже, індивідуальні комбінації алелей неймовірно різноманітні. Вони забезпечують генетичну унікальність кожної людини, виражену не тільки у здібностях, фізичних відмінностях, а й у реакціях організму на патогенні чинники навколишнього середовища. Хвороби зі спадковою схильністю виникають в осіб із відповідним генотипом (поєднання "приваблюючих" алелей) у разі провокувальної дії середовища.

Захворювання зі спадковою схильністю умовно поділяють на такі основні групи: вроджені вади розвитку; поширені психічні та нервові хвороби; поширені хвороби середнього віку.

Найпоширенішими вродженими вадами розвитку є розщеплення верхньої губи та піднебіння, вивих стегна, клишоногість тощо. До психічних і нервових хвороб зі спадковою схильністю належать шизофренія, епілепсія, маніакально-депресивні циркулярні психози, розсіяний склероз та ін. Серед соматичних хвороб середнього віку часто трапляються псоріаз, бронхіальна астма, виразка шлунку та 12-палої кишки, ішемічна хвороба серця, гіпертензія, цукровий діабет тощо.

У зв'язку з успіхами розшифрування геному людини новими науковими досягненнями розширилися можливості генетичного аналізу механізмів виникнення хвороб зі спадковою схильністю, незважаючи на їх складність. Патогенез такої хвороби — складний, багатогранний і багаторівневий процес, тому значення спадкових чинників неможливо з'ясувати однозначно у всіх випадках. Часто важко відокремити чинники один від одного як стосовно інтенсивності, так і тривалості їх дії. Розуміння причин і перебігу хвороб зі спадковою схильністю ускладнюється ще й тим, що їх розвиток — результат взаємодії генетичних чинників (моногенних чи полігенних) із чинниками середовища, дуже специфічними чи менш специфічними. Лише найновіші досягнення у вивченні геному та складанні генних карт хромосом людини дають змогу наблизитися до виявлення ефектів головного аномального гена.

Кожне захворювання зі спадковою схильністю — це генетично гетерогенна група з однаковими клінічними кінцевими проявами. У кожній групі є кілька різновидів, обумовлених генетичними та негенетичними причинами. Наприклад, групу ішемічних хвороб серця можна поділити на кілька моногенних форм гіперхолестеринемій (підвищений уміст холестерину в крові).

Причини розвитку хвороб зі спадковою схильністю схематично наведено на рис. 5.19. їх кількісні поєднання у розвитку захворювань можуть бути неоднаковими у різних людей.

Для вияву хвороб зі спадковою схильністю необхідне конкретне поєднання спадкових і зовнішніх чинників. Чим вираженіша спадкова схильність і більший ті лив середовища, тим для індивіда вища вірогідність за хворіти (у більш ранньому віці та у важчій формі).

Объяснение:

Подібність у тому, що вони вищі спорові рослини. Є диференціація на органи і тканини, але розмножуються спорами, гаметофіт НЕ скорочений до стану в кілька клітин, а займає до половини життєвого циклу.

Плавун - вічнозелені багаторічні трави, здебільшого з дихотомічним розгалуженням.
Пагони повзучі з піднімають гілками.
Листя (філлоіди) чергові або в колотівках, від лінійних до ланцетовідних.
Спорофілли в щільних стробілах. Спори проростають через 3-8 років після висипання. Гаметофіт сапрофітний, з мікоризою, розвивається від 2 до 16 років.
Розмноження спорами і вегетативне - укоріненням гілок, виводковими нирками, бульбами.

Хвощі - нині живуть види - виключно трав'янисті рослини висотою від декількох сантиметрів до декількох метрів.
У всіх видів хвоща стебла мають вираженої метамерією, тобто правильним чергуванням вузлів і міжвузлів. Листя скорочені до лусок і розташовуються мутовками у вузлах. Тут же утворюються і бічні гілки. Асиміляційну функцію виконують зелені стебла, поверхня яких збільшується ребристістю, стінки клітин шкірки просякнуті кремнеземом. Підземна частина хвощів представлена сильно розвиненим кореневищем, у вузлах якого формуються додаткові корені. У деяких видів (хвощ польовий) бічні гілки кореневища перетворюються в бульби, які служать місцем відкладення запасних продуктів, а також органами вегетативного розмноження.
Хвощ - трудноіскоренімие бур'ян, який переживає завдяки своїм підземним кореневищам навіть лісові пожежі. Стебла хвоща містять кремнезем, тому жорсткі. Перш стеблом хвоща чистили горщики і каструлі.