Как называется половой орган у мужчин

"половой член" хотя лучше мужской половой орган

Элемент считается жизненно необходимым (эссенциалъным) , если при его отсутствии или недостаточном поступлении организм перестает расти и развиваться, не может осуществлять свой биологический цикл, в частности не к репродукции. Введение недостающего элемента устраняет признаки его дефицита и возвращает организму жизне
К эссенциальным микроэлементам относятся: железо Fе, медь Сu, цинк Zn, хром Cr; селен Se, молибден Мо, йод I, кобальт Со. Кроме этих девяти, еще восемь микроэлементов признаны условно эссенциальными. Это: мышьяк Аs, бор В, бром Вг, фтор F, литий и, никель N1, кремний Si, ванадий V.
Люди давно обратили внимание на то, что многие болезни связаны с недостаточным содержанием в организме определенных макро- и микроэлементов. Была, например, обнаружена связь между дефицитом железа и возникновением анемии. В конце века стала ясна роль дефицита йода в развитии эндемического зоба. С тех пор объем информации о роли дефицита или избытка определенных микроэлементов в формировании болезней возрастает лавинообразно,
Дефицит ряда эссенциальных МЭ (селена, цинка, железа, йода, марганца) и интоксикация токсичными МЭ (ртуть, свинец, мышьяк тому, что учащается возникновение следующих патологических состояний:
• злокачественные новообразования кожи, мозга, желудочно-кишечного тракта, лимфы;
• инфекционной патологии (грибковые, вирусные и бактериальные инфекции) ;
• аутоиммунных заболеваний (ревматоидный артрит, системная красная волчанка, дерматомиозит, системная склеродермия, рассеянный склероз) ;
• дегенеративных заболеваний (атеросклероз, ишемическая болезнь сердца, болезнь Альцгеймера) ,

Получая микроэлементы из внешней среды, человек находится в постоянной зависимости от химического состава воды пищи, воздуха. Микроэлементы, в свою очередь, играют значительную роль в адаптации, то есть при организма к окружающей среде.
В зависимости от среды обитания существенно разнятся концентрации химических элементов в морских и наземных растениях, у водных и сухопутных животных.
Так, любимые нами «дары моря» растительного и животного происхождения накапливают в себе: кальций, калий, натрий, магний, серу, хлор, цинк, медь, молибден, железо, йод, никель, титан, стронций, цирконий, хром, литий, бор, лантан.
А вот «дары природы» , предоставляемые человеку на суше, в целом менее богаты макро- и микроэлементами, хотя содержание азота, углерода, фтора, а также марганца и алюминия в наземных растениях в 10 раз выше, чем в морских.
Наземные растения — основной источник такого важного элемента, как марганец, а морские — кальция, железа, циркония, кремния, лития, йода. Представители наземной фауны обеспечивают человека фосфором, азотом, водородом, то есть макроэлементами, но они почти не поставляют нам хром, ванадий, марганец (элементы, принимающие активное участие в регуляции углеводного и жирового обмена, толерантности к глюкозе) . В свою очередь, представители морской фауны концентрируют в себе большие количества цинка, кобальта, меди.

Молю́ски, або м'якуни́ (Mollusca) — тип первинноротих двобічно-симетричних целомічних тварин зі спіральним дробленням зиготи.

М'якуни — другий за чисельністю видів тип тварин після Членистоногих. Наразі відомо приблизно 130 тисяч сучасних видів молюсків[1][2], проте науковці припускають існування до 200 тисяч видів[1][3]. Крім того, відомо від 35[2] до 70[1] тисяч викопних видів м'якунів. Приблизно 80 % видів належать до класу Черевоногих. В Україні налічують орієнтовно 500–650 видів молюсків.

Здебільшого молюски є водяними тваринами, що мешкають у морських та прісних водоймах, меншість м'якунів наземні. Здебільшого молюски є вільноживучими організмами, проте деякі з них пристосувалися до паразитичного життя.

Молюски дуже різноманітні за розмірами, анатомічною будовою та поведінкою. Дорослі особини найменших видів (належать до черевоногих та двостулкових молюсків) сягають завдовжки лише 0,5 мм[4][5][6], тоді як найбільші — велетенські кальмари з класу Головоногих, зокрема Mesonychoteuthis hamiltoni, які можуть досягати 10 м у довжину та 495 кг ваги[7], є найбільшими безхребетними тваринами. Однак переважна більшість м'якунів має розміри в кілька сантиметрів[4].

Одна з характерних особливостей молюсків — мінералізована черепашка (мушля), форма та будова якої відрізняється у представників різних класів. У більшості сучасних головоногих мушля редукована. Характерним для молюсків є також особливий ротовий орган — радула. У двостулкових радула, як і вся голова, повністю редукована. Пересувається більшість молюсків за до ноги, яка в головоногих перетворилася на щупальця. Головоногі молюски, а саме кальмари, каракатиці та восьминоги, мають одну з найрозвиненіших нервових систем серед усіх безхребетних.

Життєві цикли молюсків також досить різноманітні. Наземні м'якуни та представники класу Головоногих розвиваються без проміжних стадій, інші ж мають різні личинкові форми.

Появу перших молюсків наразі датують початком кембрійського періоду палеозойської ери (приблизно 540 млн років тому). Класифікація, філогенетика та навіть монофілія молюсків як типу наразі остаточно не встановлені, проте найчастіше тип поділяють на 8 сучасних та 2 викопних класи.

Багато видів молюсків, переважно наземних та прісноводних, опинилися перед загрозою вимирання через діяльність людини та потребують охорони. Наразі 1032 сучасні види цієї групи вже відмічені як імовірно вимерлі[8], що становить більше половини всіх відомих сучасних вимирань видів.

Певні види молюсків є важливим джерелом харчування для людини, а також джерелом цінних матеріалів, зокрема перламутру, перлів, пурпуру та висону, з яких виготовляють коштовні прикраси та інші предмети розкошів. Водночас деякі м'якуни є сільськогосподарськими шкідниками, а деякі можуть безпосередньо загрожувати здоров'ю та життю людини.

У популярній культурі равлики є символом неквапливості, а велетенські головоногі надихали давніх мореплавців та сучасних авторів на розповіді про морських чудовиськ.

Вивчає молюсків наука малакологія.