Основні ознаки паразитичних тварин біологія

Паразитичними організмами є багато видів бактерій і грибів. Серед тварин відомо кілька десятків тисяч видів паразитів. Проте найбільше враження на людей, напевно, справляють паразитичні черви, або гельмінти. До них відносяться найбільші за розмірами і найпомітніші паразити людей і тварин, які спричинюють тяжкі паразитарні захворювання. Цих паразитів у народі називають глистами. Глисти — це простонародна загальна назва паразитичних червів, що походить від давньослов’янського слова «глиста», тобто «слизький, липкий». В організмі людини може паразитувати близько 300 видів паразитичних червів. Більшість з них відноситься до двох типів: Плоскі та Круглі черви. Тип Плоскі черви об’єднує тварин листоподібної або стрічкоподібної форми. їхнє тіло — цілісне або почленоване. Покрив тіла плоских червів — це шкірно-м’язовий мішок, що складається зі шкірного покриву та багатошарової мускулатури під ним. Порожнини тіла у плоских червів немає. Простір між внутрішніми органами заповнений пухкою сполучною тканиною. Газообмін плоскі черви здійснюють через поверхню тіла. Але багатьом паразитичним червам кисень для дихання взагалі не потрібен. Такі організми називаються анаеробами. Плоскі черви, за небагатьма винятками, є гермафродитами, тобто в кожному організмі є і жіноча, і чоловіча статеві системи. До типу Плоскі черви відносяться такі класи, як Сисуни і Стьожаки. Представники класу Сисуни мають овальне листкоподібне тіло з двома присосками: ротовою і черевною (мал. 24). Для них характерна наявність декількох личинкових стадій, що мешкають у проміжному хазяїні, та доросла стадія, що паразитує в організмі людини або наземної тварини. Покриви тіла сисуна являють собою шкірно-м’язовий мішок.

По этому важному признаку жгутиконосцы занимают как бы промежуточное положение между растительным и животным миром: у них можно наблюдать все переходы от типично растительного к животному типу питания.
Среди жгутиконосцев имеются организмы как с аутотрофным, так и с гетеротрофным типом питания, а также виды, которые сочетают в себе черты обоих этих типов обмена. Таким образом, некоторые (аутотрофные) жгутиконосцы представляют собой объект ботаники, тогда как другие (гетеротрофные) — объект изучения зоологии. Мы рассмотрим в дальнейшем изложении и тех и других, так как среди жгутиконосцев иногда даже относительно близкие виды могут обладать разными типами обмена веществ: одни — растительным, другие — животным

Цель урока: развитиеe интеллектуальных и творческих обучающихся в процессе изучения вклада Ч. Дарвина в формирование эволюционной теории.

Методы обучения: Технология «Развития критического мышления через чтение и письмо», сокращенно технология РЧКМП.

Формы реализации методов обучения: фронтальная, групповая, индивидуальная, решение проблемных задач.

Задачи урока:

предметные – познакомиться с вкладом Ч. Дарвина в формирование эволюционной теории.личностно-ориентированные -  формирование познавательных интересов и мотивов; интеллектуальных умений (доказывать, строить рассуждения, анализировать, сравнивать, делать выводы и др.);