Какие пигменты содержат хроматофоры водорослей

Объяснение:

Ферменти, як білкові сполуки, є особливо чутливими до умов середовища кожен з ферментів характеризується певними чітко визначеними оптимумами температури. Температура може впливати по-різному на активність ферменту. При високих значеннях температури може відбуватися денатурація білкової частини ферменту, що негативно позначається на його активності. За певних (оптимальних) значеннях температура може впливати на швидкість утворення фермент-субстратного комплексу, викликаючи збільшення швидкості реакції. Температура, при якій каталітична активність ферменту максимальна, називається температурним оптимумом ферменту. Різні клітинні ферменти мають власні температурні оптимуми, які визначаються експериментально. Для ферментів тваринного походження температурний оптимум знаходиться в інтервалі 40 — 50 С. Залежність активності ферменту від рН - середовища.

Залежність каталітичної активності ферменту від температури виражається типовою кривою. До деякого значення температури (загалом до 5О°С) каталітична активність зростає, причому на кожні 10°С приблизно 2 рази підвищується швидкість перетворення субстрату. При температурі вище 50 °С денатурація ферментного білка різко посилюється і швидкість реакцій перетворення субстрату продовжує зростати, активність ферменту, що виражається кількістю перетвореного субстрату, падає.

Вегетати́вное размноже́ние — образование новой особи из многоклеточной части тела родительской особи, один из бесполого размножения, свойственный многоклеточным организмам. У водорослей и грибов происходит путём отделения неспециализированных участков таллома или посредством образования специализированных участков (выводковые почки водоросли сфацелярии и др. ) .

Размножение спорами

Нередко бесполому размножению бактерий предшествует образование спор. Бактериальные споры — это покоящиеся клетки со сниженным метаболизмом, окружённые многослойной оболочкой, устойчивые к высыханию и другим неблагоприятнымусловиям, вызывающим гибель обычных клеток. Спорообразование служит как для переживания таких условий, так и для расселения бактерий: попав в

подходящую среду, спора прорастает, превращаясь в вегетативную

(делящуюся) клетку.

Бесполое размножение с одноклеточных спор свойственно и различным грибам и водорослям. Споры во многих случаях образуются путём митоза

(митоспоры) , причём иногда (особенно у грибов) в огромных количествах;

при прорастании они воспроизводят материнский организм. Некоторые грибы,

например злостный вредитель растений фитофтора, образуют подвижные,

снабжённые жгутиками споры, называемые зооспорами или бродяжками.

Проплавав в капельках влаги некоторое время, такая бродяжка

«успокаивается» , теряет жгутики, покрывается плотной оболочкой и затем, в

благоприятных условиях, прорастает