Какие группы населения участвовали в в афинах и спарте

В социальной структуре афинского общества классической эпохи можно выделить четыре основные категории населения: 1) зажиточные граждане-рабовладельцы, 2) демос - полноправное в политическом отношении, но бедное или среднее по своему имущественному положению население, 3) метеки - свободное, но политически неполноправное население неафинского происхождения; 4) рабы
Афинский демос состоял из мелких землевладельцев, ремесленников, поденщиков, матросов и т. п. , бедного городского люда. По своей численности этот класс несколько превосходил численность класса рабов. Имущественное положение этой группы населения было довольно скромным, хотя многие, например, крестьяне или ремесленники вели собственное хозяйство, могли иметь рабов, участки земли от 3 до 5 га.
Наименее устойчивым было имущественное положение свободных бедных горожан, и государство принимало меры для обеспечения прожиточного минимума этой прослойки своих граждан, стремясь обеспечить их работой.
В целом же состав класса свободных мелких производителей был довольно пестрым. Основные его группы образовывали: а) мелкие землевладельцы; б) ремесленники и торговцы, обладавшие гражданскими правами, и в) метеки, не имевшие статуса гражданина. Соответственно и политическая ориентация различных групп этого класса могла быть различной

Організм — це єдине ціле. За до нервової системи встановлюється зв'язок між усіма органами організму. Зміни в діяльності одного органа впливають на життєдіяльність усього організму. Так, досить вколоти шкіру, як це відразу ж позначиться на серцебитті, диханні, потовиділенні, скороченні м'язів і т. ін. Функціонування всіх систем організму контролюється центральною нервовою системою, яка забезпечує узгодженість їхньої роботи відповідно до умов зовнішнього постійно змінного середовища.Цілісна єдність організму підтримується також гуморальним регулюванням, через кров. Різні органи нашого тіла виділяють речовини, які надходять у кров, і вона розносить їх до всіх клітин, тканин і органів. Ці речовини можуть спричинювати й підтримувати діяльність інших органів на певному рівні, забезпечуючи нормальне функціонування їх. Наприклад, виділення підшлунковою залозою інсуліну впливає на вуглецевий обмін; гормони гіпофіза, що надходять у кров, впливають на ріст організму. Гуморальний зв'язок між органами контролюється нервовою системою.

Тому, що організм людини є відкритою системою, яка перебуває в стані постійної взаємодії й обміну речовин, енергії та інформації із зовнішнім середовищем. У цій взаємодії надзвичайно важливими для організму є три фундаментальні властивості: саморегуляція для збереження внутрішньої сталості, самооновлення, тобто утворення нових молекул і структур на основі інформації, закладеної в ДНК, та самовідтворення для забезпечення спадкоємності між батьками і нащадками.

Отже, ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ - це цілісна відкрита біологічна система, якій властиві рівневість, обмін речовин, енергії та інформації, саморегуляція, самовідтворення та самооновлення.

Объяснение: