Мохи: особливости будови и ризноманитнисть

мохоподібні (briophyta) – це відділ вищих спорових рослин, у життєвому циклі яких переважає статеве покоління. відділ мохоподібні об'єднує близько 35 тис. видів. наука про мохи називається бріологія.

мохоподібні – це невисокі, трав'янисті, у переважній більшості багаторічні рослини, які є найбільш примітивними з вищих рослин, про що свідчить їхня подібність із водоростями. основними ознаками, які зближують їх із водоростями, є:

а) залежність запліднення від води;

б) відсутність ксилеми і флоеми;

в) наявність ризоїдів;

г) сланева будова тіла.

під час проростання спор у

мохів розвивається зелена нитка – протонема, яка нагадує нитчасту водорість. водночас мохоподібні є вищими споровими рослинами, які мають ознаки пристосування до життя на суходолі.

у них з'явилися покривні й основні тканини, прості за будовою стебло і листки. для мохоподібних характерне чергування поколінь, але, на відміну від інших вищих спорових рослин, у їхньому циклі відтворення гаметофіт переважає над спорофітом.

доросла рослина, яка представляє статеве покоління, має сланеву або листостеблову будову і прикріплюється до ґрунту за відростків нижньої частини стебла – ризоїдів. нестатеве покоління формується на верхівці материнської рослини, від якої отримує поживні речовини, і тому розвиток спорофіта як самостійного організму не відбувається. спорофіт, який у мохоподібних називається спорогоном, складається, зазвичай, із ніжки і коробочки, у якій утворюються спори. саме завдяки домінуванню гаметофіта мохоподібні як самостійна гілка в історичному розвитку вищих рослин. у мохоподібних дуже добре розвинене вегетативне розмноження, яке можна розділити на два види залежно від участі в ньому самої рослини: 1) розмноження частинами тіла – фрагментами стебел, бруньками, гілочками, листочками, частинами протонеми; 2) спеціалізованими утворами розмноження – вивідковими тільцями, які можуть формуватися на будь-яких частинах рослини. для окремих видів мохів вегетативне розмноження є одним із найважливіших способів виживання. наприклад, у сарконеурума льодяного, який мешкає в антарктиді, вегетативне розмноження відбувається частинками тіла, які поширюють на своїх лапках та пір'ї пінгвіни.

відділ мохоподібні включає три класи: антоцерові, печіночники і листостеблові мохи. антоцерові – це сланеві рослини, які мають дихотомічно розгалужений і просто побудований пластинчастий талом у вигляді розетки діаметром 1-3 см. клітини талому майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі тканини і органи. вони містять здебільшого по одному пластинчатому хлоропласту з піреноїдом. це ознака примітивної будови. типовим представником класу антоцерові є антоцерос крапчастий. ця рослина цікава тим, що її слань має слизисті порожнини, у яких поселяються ціанобактерії з роду носток.

печіночники – це сланеві рослини, у яких тіло гаметофіта сплющене, листоподібне, галузиться дихотомічно. найбільш відомі представники класу печіночники належать до роду маршанція. маршанція мінлива (печіночник звичайний) це вид, який названий на честь французького ботаніка н. маршана, зустрічається там, де ніколи не буває сухо: на березі річок, у болотистих місцях, на вогких скелях, зрубах старих колодязів, стінах сільських хат тощо. ці рослини мають пластинчасту слань темно-зеленого кольору до 10 см завдовжки, на поверхні якої можна побачити вирости-підставки для статевого розмноження і виводкові корзинки для вегетативного розмноження.

клас листостеблові, або справжні, мохи містить найбільшу кількість мохоподібних. це переважно багаторічні рослини, що характеризуються груповими формами росту (дерновники, куртинки, подушки). найвідомішими справжніх мохів є рід політрих і рід сфагнум. із роду політрих у флорі україни представлено 8 видів, з яких найбільш характерним видом є зозулин льон звичайний (політрих звичайний, рунянка). це багаторічні рослина, яка живе на вогких місцях у лісах, на луках, на болотах тощо. міжнародна назва роду походить від грецьких слів, що в перекладі означають "багато волосся", і пов'язана, очевидно, з тим, що рослина утворює густі дернини. гаметофіт має пряме, прямостояче стебло до 40 см заввишки, яке густ вкрите зеленими листочками. від нижньої частини стебла відходять багатоклітин ризоїди, за яких рослина прикріплюється до ґрунту. зозулин льон – дводомна рослина. на верхівках одних рослин розташовані антеридії, які і розеткою червонуватих листків, а на верхівках інших рослин в і зелених листочків – архегонії. спорофіт складається зі стопи, ніжки і коробочки, яка своєю формою схожа на зозулю. коробочка має зубчики у порах, що є пристосуванням для розсіювання спор. у суху погоду вони відгинаються і відкривають пори, сприяючи висіванню спор. сфагнові мохи (торфові мохи, білі мохи) поширені на болотах та інших дуже зволожених місцях

У  животных (гетеротрофов)  в процессе  эволюции  появились разные способы добывания органических веществ. некоторые водные животные до­бывают пищу, процеживая воду и отделяя от неё «пищевую взвесь». это так на­зываемые  фильтраторы.  их пища — главным образом детрит, т. е. мельчай­шие остатки разложившихся растений, грибов и  животных, осевшие на дно или взвешенные в толще воды вместе с содержащимися в них бактериями,  простейшими  и другими микроорганизмами. к фильтраторам относятся представители самых разнообразных таксономических групп:   губки,  ракооб­разные,  насекомые,  двустворчатые  моллюски,  мшанки,асцидии. большинство фильтраторов прикреплены к субстрату либо малоподвижны. чтобы уловить больше питательных веществ, они расставляют своеобразные ловчие се­ти (венчик щупалец уактиний, венчик перистых лучей у  морских  лилий, пучки ще­тинок на верхней губе личинок  комарови др.) и своими колебательными движениями увеличивают ток воды вокруг себя. фильтрационной деятельности этих организмов осуществляется биологическая очистка воды. например,  мидии, засе­ляющие 1 м2  дна, могут профильтровать за сутки до 280 м3  воды. уникальную чи­стоту вод озера байкал биологи объясняют фильтрационной деятельностью рач­каэпишуры. другие животные  активно захватывают пищу. широко распространён­ными способами добывания пищи у гетеротрофов и миксотрофов являются  хищничество  и  паразитизм.  оба эти способа питания в живой природе по­явились с  возникновением первых живых организмов  на земле. причём хищничество в большинстве случаев способствовало прогрессу  организмов. у хищников, как правило, хорошо развиты нервная система и органы чувств, позволяющие успешнее добывать пищу. а паразити­ческий способ питания в процессе эволюции обусловил дегенеративный путь развития организмов, характеризующийся утратой ряда органов. особые способы добывания пищи сформировались у организмов в резуль­тате совместного существования видов в природных сообществах (биогеоце­нозах). процесс эволюции обусловил многообразие коадаптивных (взаимоприспособленных) свойств у организмов: у хищника и его жертвы, у паразита и его хозяина, у растительноядного и у растений (способ наращивания био­массы) и др. эта взаимосвязь проявилась и в особенностях пищеварительной системы у организмов, характеризующихся разным типом питания. вследствие адаптации к тому или иному способу добывания пищи у жи­вотных выработались особые приспособительные свойства. например, мелкие млекопитающие из отряда насекомоядных животных (ёж, крот, зем­леройка, выхухоль) имеют длинную узкую морду. их вытянутые вперёд рез­цы способны, подобно щипцам, удерживать мелкую добычу (насекомых, червей, моллюсков), а бугорчатые с острыми вершинами коренные зубы — дробить хитиновый покров насекомых и известковые раковины моллюсков. у грызунов имеется по два резца на верхней и нижней челюстях. эти резцы хорошо развиты, лишены корней и растут в течение всей жизни, поскольку постоянно истираются твёрдой пищей . у псовых и кошачьих хоро­шо развиты клыки.

Корень - какой уровень организаций? органно-тканевый яйцеклетка - какой уровень организаций? клеточный нуклеиновая кислота - какой уровень организаций? молекулярный растение - какой уровень организаций? организменный древесина - какой уровень организаций? органно-тканевый сосновый бор - какой уровень организаций? популяционно видовой а меня вот интересует, на каком уровне нужно изучать itachi? можно взять кровь и изучать на молекулярном, клеточном, тканевом, а всего - на организменном, на популяционном, а если вредит биосфере, то на биосферном!