Дворянские дети уходя в армию брали с собой посуду и столовые приборы из серебра.для чего могла пригодится серебряная ложка

Для соблюдения гигиены 

ответ:Біоритми – це  регулярні кількісні та якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя – молекулярному, клітинному, тканинному, органному, організмовому, популяційному і біосферному. Хронобіологія – це наука, що вивчає біоритми. Розрізняють зовнішні та внутрішні біоритми. АКЦИЯ на фонарь-электрошокер Зовнішні біоритми пов’язані з розташуванням Землі в космічному просторі, її обертанням навколо осі та навколо Сонця. До внутрішніх біоритмів відносять, наприклад, ритм дихання, серцебиття, травлення, виділення. Періодичність біоритмів: частки секунди, секунди, хвилини, добу, місяць, рік, певну кількість років. Види біоритмів: – добові; – сезонні; – місячні; – річні; – багаторічні. Залежно від характеру біоритмів людей  виділяють такі біоритмічні типи (хронотипи):  “сови” – що пізно лягають спати, найбільш активні у другій половині дня чи ввечері і вночі;  “жайворонки” – рано прокидаються, найактивніші вранці; “голуби” – однаково активні в різний час доби. Основні характеристики (параметрами) біоритмів це такі показники: 1. період – час, протягом якого коливальна система робить повний цикл змін. 2. мезор – середній рівень показників досліджуваного процесу, навколо якого відбувається коливання; він надає можливість дати інтегральну оцінку біологічного процесу за весь цикл його коливання. 3. амплітуда – величина відхилення досліджуваного показника в обидві сторони від середньої. Вона є показником благополуччя або індикатором несприятливих впливів на організм. 4. фаза – положення коливається системи в будь-який момент часу; по відношенню до середнього рівня може бути позитивною (+) і негативною (-). При вивченні різних біоритмів людини буває необхідним встановити їх синхронність (збіг) по фазі. 5. акрофаза – час максимальної функції. 6. ортофаза – час мінімальної функції. Різні типи біоритмів характеризуються різними часовими проміжками: пульсуючі ритми: гормони людини можуть різко вироблятися кожні кілька хвилин або годин, як, наприклад, інсулін; циркадні ритми: відбуваються з регулярністю раз на добу, наприклад, гормони, які контролюють цикл сну і неспання;0 місячні цикли: наприклад, коливання рівня гормонів, що відповідають за менструальний цикл; сезонні: взимку рівень гормонів щитоподібної залози знижується, а мелатоніну підвищується; ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півгодинний інтервал: ритми скорочення м’язів, дихання, біохімічних реакцій; ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб: зміна сну та бадьорості, активності та спокою; ритми низької частоти: наприклад, біоритми зміни фізичного, емоційного, інтелектуального станів, а також зміна метаболізму протягом року у зв’язку зі зміною температурного та сонячного режиму.

Объяснение:

Птеродактиль Птеродактиль - "пальцекрыл".
Период существования: Юрский период - около 155-145 млн. лет.
Отряд: Птерозавры
Подотряд: Птеродактилоиды
Размеры: Размеры птеродактиля сильно варьируются. От очень мелких (размером с голубей) до гигантских орнитохейрусов (с размахом крыльев 12 метров).
    Птеродактиль - птерозавр юрского периода. Птерозавры - рептилии при к полету. Птерозавры разделяются на два подотряда рамфоринхоиды и птеродактилоиды. Птеродактиль - типичный представитель подотряда тперодактилоидов. череп птеродактиля Голова птеродактиля:      Голова птеродактиля была достаточно крупная в сравнении с размерами тела. Череп птеродактиля сильно удлиненный с характерным гребнем и беззубым клювом. Хотя у некоторых птерозавров зубы были. Череп, как и весь скелет, облегченный. Птеродактиль имел достаточно хорошо развитый головной мозг.      Особенно хорошо был развит мозжечок - участок мозга, отвечающий за координацию движений. Зрение птеродактиля было развито хорошо, Учитывая добывания пищи, птеродактиль должен был видеть с большого расстояния. Строение тела птеродактиля: строение птеродактиля      Птеродактили имели легкие и полые кости скелета. Позвоночник состоял из 8 шейных, 10-15 спинных, 4-10 крестцовых и 10-40 хвостовых позвонков. Грудная клетка была широкой и имела высокий киль. Лопатки были длинными, тазовые кости срослись. строение птеродактиля
     Передние конечности птеродактиля были очень длинными в сравнении с размерами тела. Они оканчивались четырьмя пальцами, один из которых был необычайно длинным и был частью опорной структуры крыла. На нем крепилась перепонка, образовывающая крыло. Перепончатое крыло тянулось от задней стороны передней конечности к бокам туловища до самых ног.
     Форма перепонки дополнительно поддерживалась сетью жестких проходящих в коже волокон, ориентированных по тем же направлениям, что и стержни перьев у птиц или пальцы у летучих мышей. Этот каркас не позволял крылу спадаться, защищал его от износа и делал более аэродинамичным. Перепончатое крыло птеродактиля было похоже на крыло современных летучих мышей. Перьев, как у современных птиц, у птеродактилей не было, но имелся небольшой шерстный покров. Хвост у птеродактилоидов либо очень короткий, либо совсем отсутствовал. Задние конечности были гораздо короче передних, но были пропорциональны размерам тела. Оканчивались задние конечности тремя когтистыми пальцами. Образ жизни птеродактиля:     Птеродактили вели преимущественно дневной образ жизни, а по ночам спали уцепившись когтями за ветки деревьев. С ровной поверхности птеродактили взлететь не могли, поэтому, разжимая когти, падали вниз и в момент падения расправляли крылья.
     Наиболее характерные представители птерозавров – птеродактиль и рамфоринх.