Какие животные откладывать яйца в воду

Крокодилы вроде бы...

Осьминога, Акульи
я могу быть не права

періодичні зміни умов середовища.

зміни, що повторюються в навколишньому середовищі з дня надень, з року в рік через певні проміжки часу (періоди), називають періодичними. у природі нашої країни протягом року змінюються кількість надходження сонячного світла і тепла, температура повітря, опади. змінюються відповідно пори (сезони) року — весна, літо, осінь, зима. такі зміни називаються сезонними.

щодоби відбувається зміна дня і ночі. такі зміни називаються добовими.

як ви вже знаєте, сезонні зміни зумовлені рухом землі навколо сонця, а добові — навколо своєї осі.

періодичні зміни умов середовища пов'язані з рухом нашої планети навколо сонця та навколо своєї осі.

пристосування рослин до періодичних змін умов середовища. коли змінюються день і ніч, то відповідно змінюються освітлення, температура і вологість повітря.

пристосування рослин до зміни пір року вам добре відомі.

взимку рослини перебувають у стані спокою. їхні корені не поглинають воду, по стеблу не рухаються речовини. навесні, коли земна поверхня починає більше отримувати від сонця світла і тепла, змінюються умови середовища — волога, що еу ґрунті, стає доступною кореням рослин. рослини починають швидко рости і розвиватись. улітку вологи, світла і тепла вистачає, щоб продовжували ріст і розвиток рослин. восени світловий день коротшає, ночі довшають, температура повітря знижується. вода не може надійти у корені. за таких умов ріст і розвиток рослин уповільнюються, у багатьох із них опадає листя. це біологічне явище називають листопадом (мал. 143).

листопад — дуже важливе пристосування рослин до умов зими. якби листяні дерева нашої місцевості не скидали на зиму листя, вони загинули б, тому що листя продовжувало б випаровувати воду, в той час як її надходження з мерзлого ґрунту припинилося. ялина і сосна легко переносять узимку тимчасову нестачу води. хвоя випаровує її набагато менше, ніж листки листяних дерев.

рослини пристосувалися до або збільшення світлового дня, зниження або підвищення температури повітря і ґрунту, кількості вологи та ін.

пристосування тварин до періодичних змін умов середовища. під впливом чинників неживої природи відбуваються періодичні зміни і в житті тварин. одні з них пристосувалися до активного життя вдень, інші — вночі. наприклад, горобці, ластівки — денні птахи, а сови, пугачі — нічні.

сови полюють уночі, тому в них дуже гострий зір і прекрасний слух. великі і опуклі очі сови вловлюють найслабше світло. саме тому вони добре бачать не тільки в сутінках, а й у темряві.

кажани також нічні тварини. але на відміну від сов — вони орієнтуються в темряві за власних звукових сигналів. це є пристосування кажанів до нічного способу життя.

метелики павичеве око і білан капустяний активні вдень, а бражник березковидний — уночі (мал. 144). денні метелики мають яскраве забарвлення та добре розвинений зір, а в нічних забарвлення невиразне і розвинений нюх.

пристосуваннями тварин до добових змін умов

середовища є різна активність у світлу й темну пору.

Лишайники получили своё русское название из-за визуального сходства с проявлениями некоторых заболеваний на коже, называемых «лишаями».

Лишайники — это ассоциации грибов и микроскопических зелёных водорослей, живущих в симбиозе, то есть выживать друг другу. В этом симбиозе микроводоросли синтезируют органические вещества, используя энергию солнца из неорганических, а грибы предоставляют им свои тела для размножения, но в свою очередь питаются отходами их жизнедеятельности.Первые описания лишайников известны по «Истории растений», созданной древнегреческим философом Теофрастом ещё в 300-х годах до нашей эры. Он описал в своём труде только два вида лишайников, а сейчас эта группа растений насчитывает около четырёх сотен родов, включающих от 17 до 26 тысяч видов.

Лишайники имеют очень широкий спектр окраски от ярко-жёлтого до снежно-белого, а также коричневый, сиреневый, оранжевый, розовый, зелёный, синий, серый и даже абсолютно чёрный.

По своему внешнему виду они относятся к трём группам:

• Накипные. Их слоёвище (таллом) из грибов — это корочка (или можно сказать — «накипь»), нижний слой которого плотно срастается с землёй, камнем или деревом, на котором поселился лишайник и не может быть отделено без значительных повреждений всего растения. Это позволяет им жить на деревьях, на крутых склонах гор и даже на бетонных стенах.

• Листоватые. Они похожи на пластины разного размера и формы. С выростов коркового нижнего слоя они более-менее плотно прикрепляются к поверхности, на которой растут.

• Кустистые. Это наиболее сложные виды. Их таллом образуется из множества плоских или округлых веточек. Они растут на земле или могут свисать с древесных остатков, деревьев и скал.

Лишайники не могут регулировать свой водный баланс, так как они не имеют настоящих корней, которые могли бы активно поглощать воду, и не защищены от её испарения. Поэтому они выглядят всё время, как засохшие, а часто и действительно полностью высыхают. Тогда все жизненные процессы в них практически прекращаются, но известны случаи, когда поле более чем сорока лет нахождения в засушенном состоянии они «воскресали».

Это одна из причин очень медленного роста для большинства этих растений. Они иногда растут на несколько десятых миллиметра за год, а в большинстве случаев менее чем на один единственный сантиметр. Они долгожители. Отмечены растения, имеющие более 4500 лет «за плечами».