Объясните, почему жизнь животных и грибов невозможна без растений

Даты: 24 июня 1812 – 14 декабря 1812 гг.

Событие:   12 июня 1812 – начало Отечественной войны 1812 года. 22 июля 1812 – 1 и 2 армии соединились в районе Смоленска. 4 – 6 августа 1812 – Смоленское сражение. 8 августа 1812 – назначение Кутузова главнокомандующим русской армией. 24 августа 1812 – бои за Шевардинский редут, позволили подготовить укрепления. 26 августа 1812 – Бородинская битва. 1 сентября 1812 – совет в Филях, где принято решение оставить Москву, чтобы сохранить армию. 2 сентября 1812 – войска Наполеона занимают Москву. 6 октября 1812 – войска Наполеона покидают Москву. Причина – город как осажденная крепость становится ловушкой. 12 октября 1812 – бои за Малоярославец. 14 -16 ноября 1812 – большие потери французов при переправе через реку Березина – 30 тысяч, но сохранил генералитет, старую гвардию. 25 декабря 1812 – манифест об окончании Отечественной войны. Границу пересекли лишь жалкие остатки великой армии. Отечественная война закончилась полным разгромом неприятеля.

Военноначальники Наполеона: Даву, Мюрат, Макдональд.

Военноначальники России: Кутузов, Витгенштейн, Тормасов, Раевский,

Итоги: Закончилась почти полным уничтожением наполеоновской армии и переносом военных действий на территорию Польши и Германии в 1813 году  

Уничтожение 550 тысячной армии до сих пор не укладывается в голове историков. Наиболее часто приводятся несколько причин гибели армии — среди них главная — небывало холодная зима, также плохой урожай 1812 года, приведшее к плохому снабжению армии.  

К его поражению привела совокупность факторов: всенародное участие в войне, массовый героизм солдат и офицеров, полководческое дарование главнокомандующего русской армией Кутузова и других генералов, умелое использование природных факторов. Победа в Отечественной войне вызвала не только подъём национального духа, но и стремление к модернизации страны, приведшее в конечном итоге к восстанию декабристов в 1825 году.

Дихання (лат. respiratio) — основна форма дисиміляції у тварин, рослин і багатьох мікроорганізмів. Дихання — це фізіологічний процес, що забезпечує нормальний перебіг метаболізму (обміну речовин і енергії) живих організмів і сприяє підтримці гомеостазу (сталості внутрішнього середовища), отримуючи з довкілля кисень (O2) і відводячи туди ж в газоподібному стані деяку частину продуктів метаболізму організму (CO2, H2O тощо). Залежно від інтенсивності обміну речовин людина виділяє через легені в середньому близько 5–18 літрів вуглекислого газу (CO2), і 50 грамів води на годину, а з ними — близько 400 інших домішок летючих з'єднань, у тому числі й ацетон. У процесі дихання багаті хімічною енергією речовини, що належать організму, окиснюються до бідних енергією кінцевих продуктів (діоксиду вуглецю і води), використовуючи для цього молекулярний кисень.

Під зовнішнім диханням розуміють газообмін між організмом і навколишнім середовищем, що включає поглинання кисню і виділення вуглекислого газу, а також транспорт цих газів усередині організму по системі дихальних трубочок (трахейнодихаючі комахи) або в системі кровообігу.

Клітинне дихання включає біохімічні процеси транспортування білків через клітинні мембрани; а також власне окиснення в мітохондріях, що приводить до перетворення хімічної енергії в їжу.

У організмів, що мають великі площі поверхні, що контактують із зовнішнім середовищем, дихання може відбуватися за рахунок дифузії газів безпосередньо до клітин через пори (наприклад, в листі рослин, у порожнинних тварин). При невеликій відносної площі поверхні транспорт газів здійснюється за рахунок циркуляції крові (у хребетних та інших) або в трахеях (у комах).