Известно что у мухи каждая диплоидная клетка содержит 12 хромосом и при половом размножении каждое новое поколение организма развивается из оплодотворенной яйцеклетки, т.е. в результате слияния двух половых клеток. второе поколение мух ("дети") должно иметь по 24 хромосомы в каждой клетке, третье ("внуки") по 48 и т.д. однако увеличения числа в последующих поколениях не происходит, в клетках мух любого поколения число хромосом остается постоянным-12. объясните эти противоречивые факты ? какое выработалось при предотвращающее бесконечное увеличение количества хромосом в клетках особей одного вида при половом размножении ?

Диплоидный набор хромосом содержат соматические клетки, которые делятся митозом. Половые же клетки (яйцеклетки и спермии) делятся другим мейозом, в результате которого в таких клетках остается только одинарный набор хромосом. Это и есть при предотвращающее бесконечное увеличение набора. И потому при оплодотворении (слиянии яйцеклетки и сперматозоида) в последующих поколениях не происходит прогрессивного бесконечного увеличения набора хромосом, а остается постоянный двойной набор хромосом (6+6).

Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуття й нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.Усі форми поведінки тварин можна об’єднати у дві групи — вроджені та набуті. Харчова поведінка й міграції належать до вродженої форми поведінки. Прикладом набутої поведінки може слугувати навчання — процес набуття організмом власного досвіду. Так, дорослі птахи навчають пташенят знаходити їжу та уникати небезпеки.Пристосування організмів до умов існування зумовлюють не тільки різні форми поведінки, а й особливості їхньої будови, процесів життєдіяльності, що забезпечують можливість існування організмів у певних умовах довкілля. Так, наприклад, тварини із захисним забарвленням або формою тіла стають менш помітними для ворогів. У нашій місцевості багато птахів та звірів, які змінюють темне літнє забарвлення на світле зимове, пристосовуючись таким чином до барв довкілля.І навпаки, забарвлення і поведінка тварин можуть бути дуже помітними. Так, яскраво забарвлені отруйні (колорадський жук, сонечко) або жалоносні (оси, бджоли) комахи «сповіщають» про небезпечність зустрічі з ними. А погрозливі пози різних змій та хижаків відлякують ворогів. Разом із тим привабливе яскраве забарвлення та специфічна поведінка забезпечують гуртування тварин у зграї або зустріч особин різних статей.Приклади пристосування до умов довкілля можна побачити в організмів, які живуть в умовах недостатньої зволоженості (кактуси, верблюди), у ґрунті (кроти, сліпаки), у воді (риби, водорості) тощо.

На самом деле растения как суши, так и океанов в процессе фотосинтеза вырабатывают кислорода примерно столько, сколько затем потребляют сами в процессе дыхания.

Первоначально атмосфера Земли имела в целом восстановительный характер: метан + аммиак + вода + углекислый газ.

Земная кора тоже должна бы ла иметь восстановительный характер — ведь она находилась в равновесии с атмосферой.

А на сегодняшний момент мы имеем, что в атмосфере содержится 20% свободного кислорода, а большинство горных пород полностью окислены и система находится в состоянии равновесия (состав атмосферы существенно не меняется уже несколько сотен миллионов лет). Для того, что бы окислить всю первичную атмосферу и литосферу нужно огромное количество свободного кислорода.